Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка
Копиця

Копиця за українських реалій – не просто копиця, а нагромадження всіляких смислів, часто до кінця й неосмислених. Ну от, наприклад, усім відомо, що Україну давно вже називають житницею Європи, а то й житницею світу, оскільки експортує своє зерно не лише на європейські ринки, а й стала світовим лідером з його експорту. Але при цьому ВВП […]

Височінь

У кожного з нас – своя височінь. Зі своїми рельєфами, підніжжями, схилами. Заледве народившись, ми вже отримуємо свою височінь. Свою історію. Свою долю. І йдемо до неї теж по-своєму: хто – радісно й сміючись, хто – сумно й буркотливо, хто – величаво, хто – як яскрава комета, а хто – плазуючи, і в очі послужливо […]

Шацькі озера: Мистецтво думати про нічого. Нотатки мандрівника.

Ідея поїздки на Шацькі озера, де я ще не була досі, виникла абсолютно спонтанно. І ось я вже мчуся  дорогою Е373, так званою «варшавкою» (міжнародним сполученням із Польщею), нестереотипною українською дорогою, бо без ям і вибоїн. «О, а як ви тут опинились?!» – здивовано оглядає мене й заляпаний грязюкою автомобіль колоритна сільська бабуся. Дія відбувається […]

Вечером чи увечері?

Українці здавна шанували вечір. Увечері були вечорниці, зрештою, вечеря, коли вечоріло 🙂Вечір завжди був важливою межею між тим, що було і тим, що буде. Увечері можна осмислити зроблене за день і запланувати активність на наступний. Увечері спокій, свіжість і напівтони. Тож розмовляймо хоча б увечері без суржику! І вечір, як ніхто на білому світі, віддячить: зблисне […]

Чому ми наче кентаври?

Українське суспільство в плані вивчення англійської мови нагадує мені кентавра: головою розуміємо, що шлях до Європи пролягає через неодмінне опанування англійської як засобу спілкування, а ногами топчемося в минулому, розраховуючи, що традиційні кінські копита домчать наш віз до швидкісного завтра. Склався навіть такий стереотип: англійську хочуть вивчити й вивчають ті, хто хоче поїхати за кордон, […]

Джміль

Дуже прикольна комаха – джміль. Тоді як ми не знаємо, куди подітися від спеки, джміль, скорочуючи м’язи грудей, розігріває своє тіло до 40 °C. Для чого? Щоб вилітати рано вранці і збирати перший нектар. Загалом усі, хто не в літній відпустці, мають шанс відчути себе джмелем. Бо саме джміль здатен запилювати ті рослини, які не […]

Марина Навальна: Хотілося б, щоб україномовних ЗМІ в Україні було більше

  Марина Навальна – журналіст, доктор філологічних наук, професор, депутат. А ще Вікіпедія про неї каже, що вона – двоюрідна сестра російського опозиціонера Олексія Навального, про якого знову ж Вікіпедія зазначає, що він – українського походження, але є російським націоналістом і виступає за об’єднання, як уже повелось у таких націоналістів, Росії, України та Білорусі. СловОпису стали […]

ВКЛЮЧАТИ ЧИ ВМИКАТИ?

Включати/виключати світло – найпоширеніша помилка. Тоді як його треба вмикати/вимикати. Загалом вмикати можна все – від приладів до позитивних емоцій. Навіть дурня можна вмикати! І цим прийомом активно користуються всілякі спритники 🙂 А ми не можемо на це оперативно відреагувати, як ви розумієте, саме тому, що думаємо, що вони його включають, тоді як вони його вмикають))) Тож […]

ПАХОЩІ

Пахощі не візьмеш у пригорщі, але від того їх значимість не зменшується 🙂 Цим словом позначено все багатобарв’я відчуттів, яке шедро дарує нам літо)) Тож пізнаваймо рідну мову! #Словопис #рідна_мова #вивчаймо #знання#правильно #літо #пахощі

ЗАЛИЦЯННЯ

Чудове українське слово – залицяння. Це коли лице як своєрідний монітор. Як осцилограф. Чи як дзеркало з миттєвою зворотньою реакцією. Бо ж коли цікаве залицяння – лице сяє, а коли ні – то, як кажуть, і вусом не веде, а вуса ж, як відомо, теж на лиці. Тобто лице – в епіцентрі подій. Тож, залицяючись, […]