Як правильно та гарно лаятись українською?

Іноді емоції переповнюють нас так, що дуже важко їх стримувати в собі. Особливо, коли в діалозі з вашим опонентом настає переломний момент і вам хочеться висловити все, що ви про нього, або про неї думаєте. Але навіть в такі моменти не слід забувати, що ви чемний громадянин своєї країни й не повинні забувати про чисту українську мову, тому пропоную вам познайомитись та запам’ятати приклади правильної лайки.
Якщо дуже хочеться когось проклясти, то можна сказати: «Сто копанок чортів тобі в печінку!», «А щоб ти щастя не знав!», «Щоб тебе підняло і гепнуло!» або «Най би ті всі зуби випали крім одного, який би тобі болів усе життя!».
У разі бажання відповісти опоненту образою можете сказати: «Морда — хоч пацюків бий…», «Морда — що й возом не об’їдеш…», «Бевзень! (йолоп, бовдур)», «Вайло! (незграбна людина)» та класичні «Злодій!», «Лиходій!», «Мерзотник!».
Коли ви не можете стримувати емоційних виголосів, використовуйте: «А, собача кров!», «Дідька лисого!», «Дідько б його вхопив!» та «Тиць! Моя радість…».
Декілька важливих запитань під час суперечок можна поставити таким чином: «Чого балухи вилупив? (те саме, що й «чого дивишся?»)», «Чого шкіришся? (те саме, що й «чого смієшся?»)», «Пан хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі?».
І, звісно, для збагачення мови, прикметники: занедбаний, навіжений, недолугий, плюгавий, пришелепкуватий (нетямущий, безтолковий), шмаркатий.
Хочу нагадати також, що олітературнена лайка може допускатися в розмовно-побутовому стилі, у ЗМІ, публіцистиці з метою яскравішого емоційного забарвлення. А ось у науковому чи діловому стилі вона недопустима.
Тож не стримуйте своїх емоцій і слів, також коли йдеться про ворога, який віроломно напав на нашу рідну землю!

Діана Кривенко,

студентка факультету журналістики Університету Грінченка