“Скитальці” – XX і XXI століття: прообраз біженців повертається знову

1948 рік. Український художник Яків Гніздовський випускає чи не найвідомішу його роботу “Displaced persons” (DP), іншими словами – біженці. Тоді ж українці, поляки та євреї створили трійку, якої б краще ніколи не було. Трійка найбільших національних груп переміщених осіб часів Другої світової війни. Новим домом ставала зазвичай Німеччина та Австрія. Їх розселяли у так звані DT-табори, що створювались у приміщеннях і вільних школах, монастирях та військових казармах. Так свої затишні будинки вони змінювали на одну кімнату, у якій жило кілька сімей. Та не від власної волі – просто аби був шанс на спокійне життя.

2022 рік. Повномаштабна війна у центрі Європи. Здавалося б, минуло більше 70 років, та все дарма… Історія повторюється.

Картина Якова Гніздовського візуально поділена на 6 частин – це 6 ліжок. Кожне із яких має цілий Всесвіт, трансльований від його власника. Верхній ярус – так звані інтелігенти. Перша пані, яка робить собі кудрі на поставлені заздалегідь бігуді та любується на себе в дзеркало. Аби в будь-яких ситуаціях виглядати жіночно і елегантно. Стіна біля неї майорить портретами чоловіків. Хто вони – історія замовчує. На ліжку висить капелюх, який обов’язково дочекається виходу в ресторан чи театр. Дочекається, проте поки його місце на третьому ярусі в таборі переміщених осіб.

Сусід цієї пані ще один інтелігент. Спальне місце якого вже більше схоже на бібліотеку, книги із якої розмістилися і над, і вздовж, і під подушкою. Як ви зрозуміли, то просто скрізь. Замість розвішених на стіні фотографій, він пише там математичні рівняння та формули. До речі, капелюшок також на місці. Не дарма їхні з пані ліжка розташовані одне біля одного.

Перший ярус – грає на контрастах, у порівнянні з останнім. Ніби життя та смерть, чорне та біле, початок і кінець – те, що може побачити глядач там. Зліва – змучений, із розбитим поглядом чоловік. Замість подушки в нього валіза, замість ковдри – власна куртка. Усе майно, яке зміг забрати, біля нього. Здається, що решту повністю забрала війна.

Навпроти – те саме “життя, біле та початок”. Мама, із дітками поруч. Це дві дівчинки, одна з яких ще зовсім нещодавно вперше побачила світ. Як би жінці не було важко, вона має жити – жити і показувати щастя та усміх заради них.

І тепер знову переносимося в сьогодення. Згідно з оцінками ООН у справах біженців, впродовж останніх пів року Україну покинуло понад 11 мільйонів людей. Це – найбільша міграційна криза з часів Другої світової війни. Просто уявити, найбільша міграційна криза з часів Другої світової війни. І ще одне риторичне, мабуть, питання: який відсоток із них ніколи не повернеться додому, і скількох людей наша країна втрачає саме таким чином.

Мабуть, картину таких «Скитальців» писатиме не один художник із нинішніх фотокарток. Нехай умови проживання уже не такі, як були 70 років тому. Як не як час рухається вперед, та щось залишається незмінне – навіть через такий термін люди знову вимушені бігти у невідомому напрямку, аби просто зберегти життя. Комусь немає куди повертатися, а хтось тримає надію переступити поріг своєї квартири після перемоги.

Тетяна Зеленько,

студентка факультету журналістики Університету Грінченка