НАВІЩО ЮНЕСКО НАШ… БОРЩ?
А ви чули, що в деяких європейських ресторанах перестали подавати гостям борщ? Так, так… Про що йдеться? А про те, що там продовжують вважати його національною російською стравою і хотіли таким чином захейтерити росіян і продемонструвати солідарність з нами)) Парадокс? Звісно, але що з цим робити… Сьогодні згадаємо, що нам дає співпраця з впливовими міжнародними організаціями, які опікуються культурним різноманіттям. Такими як ЮНЕСКО!
70 років тому, у далекому 1954-му Україна стала членом Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури – ЮНЕСКО. За цей час наша країна ініціювала величезну кількість міжнародних програм та проєктів. Всі вони були пов’язані із просуванням миру, взаєморозуміння і поваги до спадщини людства. Так на 26-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО ми запропонували провести масової міжнародну кампанії по викоріненню неписьменності, яка лягла в основу глобальної 20-річної програми. Україна також ініціювала використання засобів інформації з метою зміцнення миру, недопущення пропаганди війни, насильства і ненависті між народами, що дало поштовх до розробки і прийняття відповідної Декларації (1978 р.) Нині організація стала одним з інструментів нашої боротьби проти російської агресії. Але агресія триває і її наслідки дуже болючі для нашої культури. Станом на квітень 2024 року понад 1987 об’єктів культурної інфраструктури зазнали пошкоджень чи руйнувань. З них 324 – знищені (16,3%).
Але під загрозою опинилися не лише матеріальні пам’ятки, але і люди як носії унікального досвіду. Напередодні ювілею нашого членства в ЮНЕСКО на Фестивалі “Книжкова країна” презентували унікальне дослідження.
Перша і єдина в Україні монографія про нематеріальну культурну спадщину дає українцям дієві механізми зі збереження унікальних традицій та промислів. Жива культура – так раніше образно розшифровували термін НКС. Ідеться про традиції в абсолютно різних царинах – від борщу до гуцульського орнаменту.
Нагадаємо, що міжнародний список склали у рамках програми ЮНЕСКО «Шедеври усної та нематеріальної культурної спадщини людства». На 2023 рік до нього включено 676 елементів нематеріальної культурної спадщини з 140 країн. Свого часу першим українським промислом, занесеним до міжнародного охоронного реєстру став петриківський розпис. Нині від України входять: 2013 — Петриківський декоративний розпис як феномен українського орнаментального народного мистецтва, 2019 — Традиція Косівської мальованої кераміки, 2021 — Орнек, кримськотатарський орнамент і знання про нього; Потребують термінової охорони: 2016 — Козацькі пісні Дніпропетровщини; 2022 — Культура приготування українського борщу. Першим кроком до міжнародного охоронного статусу є Національний реєстр НКС, саме алгоритм входження до реєстру і описаний в новій монографії. Просто на презентації говорили про необхідність охорони Обухівського рушника. Майстри стурбовані надмірною комерціоналізацією торгівлі вишитими рушниками, недбалими імітаціями та спотворенням традиційного узору. Відтак вже приготували документи на реєстрацію.
Прикметно, що обидві чарівні авторки – Влада Литовченко і Валентина Дем’ян підписали примірник видання для проєкту СловОпис, на сторінках якого ось вже понад 10 років ми просуваємо ідею української мови та утвердження національної ідентичності.
«Наша Монографія – це справжній дороговказ для носіїв НКС, громад та спеціалістів у цій царині. – Ділиться радістю авторка, дослідниця та директорка музею Влада Литовченко. – Видання на конкретних прикладах переконливо описує переваги внесення елементів нематеріальної культурної спадщини до Національного переліку НКС України. Внаслідок чого визначається життєздатність елемента, ризики та загрози для його подальшого функціонування. Відповідно до цього Міністерство культури та інформаційної політики України може вжити відповідні заходи для його охорони».
До слова, книгу видали в межах мистецького конкурсу «Книга для зміцнення національної єдності», організованого міністерством.
Мар’яна Ангелова
