Цікаві факти про Михайла Максимовича – першого ректора Київського університету

Є люди, чиє життя схоже на яскраві довершені українські мальви, що завжди квітнуть. Таким був і Михайло Максимович, перший ректор Київського університету, який народився 15 вересня 1804 року на Черкащині у дворянській родині.

Михайло Максимович був універсальною людиною: окрім першого ректорства в університеті Святого Вролодимира, збагатив українську науку як енциклопедист, філолог, етнограф, фольклорист, ботанік, зоолог, історик, археолог тощо.

Коріння його роду – з гетьманської козацької старшини. Батько був суддею, а по маминій лінії (Гликерії Федорівни Тимківської) усі її брати були професорами університетів.

У 1812 – 1819 роках Михайло навчався в Новгород-Сіверській гімназії, яку заснував один із його дядьків – професор Харківського університету Ілля Федорович Тимківський. Розкішна природа Чернігівської Сіверщини назавжди пробудила в ньому інтерес до ботаніки.

А любов до словесності пробудив у ньому інший його дядько – Роман Федорович Тимківський, професор грецької і римської літератури московського університету, який досліджував ще й творчість Нестора-літописця.

У душі Михайла завжди відлунювали українські пісні, тож у 1827 році він видав свою першу дослідницьку працю «Малоросійські пісні», а за 7 років – фольклорну збірку «Українські народні пісні».

Михайло Максимович створив власний правопис – максимовичівку – в 1827 році. Йшлося про систему українського правопису на етимологічних принципах. Однак він сам критично осмислював своє творіння і ось що про це писав: «кажучи правду, так мій спосіб писання важчий не читаючому, а пишучому, і особливо мені першому, що взяв на себе труд відшукувати корінні звуки, які покриваються звуком і, що інколи незовсім легко».

Загалом голос рідної землі завжди його до себе кликав. Тож він, не довго розмірковуючи, погодився на пропозицію очолити новостворений Київський університет Святого Володимира у жовтні 1834 року. На той час йому було всього 30 років, і він став наймолодшим ректором у Європі.

На посаді ректора пробув близько року, але змушений був її покинути за станом здоров’я. Проте залишався викладати в університеті аж до 1840 року.

Одружився пізно, аж у 49 років. Його обраницею стала більше ніж удвічі молодша донька сусіднього поміщика Марія Товбич – жінка неймовірної краси, портрет якої малював Тарас Шевченко.

До речі, Кобзареві приписують роман із нею і називають його ледь не батьком сина Максимовичів. Але чутки залишаються чутками, беззаперечними ж є факти: слова захоплення Шевченка в щоденнику про дружину Максимовича та листування з нею.

Михайло Максимович прожив 30 років у родинному хуторі Михайлова Гора. Багато в цей період працював та досліджував. Зокрема, доводив, що Україна – пряма спадкоємиця Київської Русі, аналізував добу козаччини, збирав фольклор. Загалом, окрім Тараса Шевченка, приятелював із багатьма тодішніми відомими діячами української культури.

У листопаді 1873 року, у віці 69 років, його душа відлетіла у вічність, а тіло знайшло спокій у Михайловій Горі. На цьому місці зараз парк, а примітним об’єктом урочища Михайлова Гора є дуб Тараса Шевченка.

Університет, першим ректором якого він був, також носить ім’я Шевченка.

Такі дивовижні перипетії долі в людини, історія життя якої така ж яскрава, як і колір головного корпусу університету, який він заснував.