Остап Вишня – «король українського тиражу»

13 листопада народився український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ століття – Остап Вишня.
Мало хто знає його незвичайну біографію та маловідомі факти з життя, хоча насправді свого часу книжки автора посідали друге місце за продажами після Тараса Шевченка. Тож згадаймо «короля українського тиражу».
Справжнє ім’я письменника – Павло Михайлович Губенко. Народився на Полтавщині, в багатодітній родині. В багатодітній сім’ї (17 дітей) Павло був другою дитиною. Очевидці розповідають, що син на вигляд був дуже схожим на матір – рудим і гострим на язик.
Хлопчик рано навчився читати та пішов у школу, коли йому ще не виповнилося 6 років. Перше, що він прочитав, була книжка «Сорочинський ярмарок» Миколи Гоголя. А перше, що він написав, сатиричний твір «Демократичні реформи Денікіна» (було опубліковано в газеті «Народна воля» в 1919 році під псевдонімом П. Грунський).
Існує декілька версій, чому саме він обрав псевдонім «Остап Вишня»: це був доказ любові до твору М. Гоголя «Тарас Бульба»; письменник просто любив поласувати ягодами, а також поважав творчість Шевченка (де йдеться про вечірню ідилію, хрущів та запах вишень); ім’я та псевдонім були обрані завдяки своїй милозвучності.
Остап Вишня дуже любив полювати, часто робив це зі своїми друзями – Максимом Рильським та Петром Дорошко. Іноді зброю в руки брала й дружина письменника, але частіше, коли зустрічала його друзів на порозі та перевіряла кишені в пошуках «контрабандного» алкоголю. Відомо, що Остап Вишня любив випити та курив цигарки «Казбек».
Одного разу він поїхав на полювання зі своїми друзями, в тому числі з Юрієм Смоличем. Той підстрелив зайця та знайшов в його зубах записку: «Юрію Корнійовичу, нащо ви мене вбили?». Виявилося, що так Остап Вишня вирішив розіграти свого друга, застрелив він того зайця раніше та підсунув Смоличу.
За активну громадянську діяльність Павла Губенка було арештовано у 1933 році та звинувачено в контрреволюційної діяльності. Гуморист – яскравий приклад того, як більшовицька влада може зламувати дух людей. Він провів у концтаборах 10 довгих років, а коли звільнився, був вимушений писати контраверсійні фейлетони з висміюванням діяльності УПА, Степана Бандери, Симона Петлюри та інших. Заслання сильно пошкодило здоров’я письменника. Єдина, хто його підтримувала – друга дружина Варвара Маслюченко.
Розраду у концтаборі він знаходив у настільній грі в шахи. Зараз його онучка Мар’яна Євтушенко шанобливо зберігає шахи з хліба, виготовлені в колонії.
Рильський сказав про Остапа Вишню: «Він світив як сонце, до нього люди тяглись, як до сонця. Він умів і гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники».
Помер Остап Вишня у віці 66 років та похований разом зі своєю дружиною на Байковому кладовищі в Києві.

Тетяна Зеленько,
студентка факультету журналістики Университету Грінченка