Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Істинна жорстокість чи звичайне перебільшення?

Скандальна книга Тома Роба Сміта «Номер 44» отримала досить різні відгуки відносно за короткий час свого існування. Буквально за день до прем’єри був скасований кінопрокат однойменного фільму на території пострадянського простору. Виникає питання: чи дійсно все настільки жахливо було чи то просто вплив Заходу змусив автора підняти всіма замовчувану тему вбивств у колишньому Радянському Союзі?Результат пошуку зображень за запитом "Том Роб Смітт «Номер 44»"

Відомо, що Сміт написав книгу на основі реальних жорстоких злочинів радянського громадянина Андрія Чикатила. Вони полягали у масовому вбивстві дітей, підлітків та навіть дорослих жінок задля задоволення нездорових сексуальних потреб. Якщо розглядати проблему в глобальному плані, то її не було. Не було навіть натяку на подібні дії, оскільки злочинцям Радянського Союзу не притаманні такі збочення. Були вороги народу – їх і карали, заслужено, справедливо, а потім закривали справу… Але був народ, який бачив набагато більше і, відповідно, знав.

Однак, не завжди вірили тому, що казали прості люди. Коли звичайна сім’я надає правдиві свідчення щодо вбивства, а їй стуляють рота, кажучи, що «визнайте, що це нещасний випадок», то про яку безпеку може йти мова? Про яке подолання злочинця, якщо навіть твій сусід уже злочинець, як він думає інакше? Книга яскраво показує такі випадки як під час Голодомору (навіть тут люди цураються один одного, коли, здавалося б, вони мають долати це лихо разом), так і в мирний час.Результат пошуку зображень за запитом "Том Роб Смітт «Номер 44»"

Питання безпеки та проявлення інстинкту самозбереження постає вже після пізнання постаті вбивці. Може, діти й не стають більш обачливі, однак, принаймні, в однієї жертви виникає така думка: «Краще виявитися неввічливим, аніж виконати прохання незнайомця». Але все одно її участь давно вже вирішена.

Результат пошуку зображень за запитом "Том Роб Смітт «Номер 44»"

«Мені захотілося написати роман, який виявляв би захоплення, щоб читач не зміг відірватися від книги, не прочитавши її до кінця», – коментував Том Роб Сміт. Мета досягнута, однак ти втрачаєш межу між реальністю та фантастикою. Деякі факти, ситуації, експозиції занадто перебільшені, тож деякі літературні критики доцільно вважають, що книга написана більшою мірою з точки зору Заходу. Це і не дивно, оскільки автор посилається на щоденники та спогади іноземців. Схоже можна було б знайти і в щоденниках громадян колишнього СРСР, проте таких рідкісних знахідок одна на мільйон.

Читати про те, як усе добре в країні комунізму і які всі щасливі, – не цікаво. Мають значення лише факти, думки героїв, їхні способи виживання протягом такого «щасливого» періоду.

Євгенія Савченко