Дмитро Чижевський: славіст-енциклопедист, творчість якого допомагає позбутись впливу «руського міра» на славістику

4 квітня 1994 року народився відомий енциклопедист, лінгвіст та славіст Дмитро Чижевський.
Дмитро Чижевський щиро любив Україну, але більшу частину життя змушений був жити за кордоном. На жаль, і його діяльність більш відома у європейських країнах, деякі його праці й досі не перекладені українською. Вправний гуманітарій-енциклопедист, історик, славіст і відданий вчений – ось так його характеризують сучасники та дослідники.

Дмитро Чижевський народився 4 квітня 1894 р. в повітовому містечку Олександрія, нині районний центр Кіровоградської області. Рід Чижевських був відомий ще з початку XVIII ст. Він – нащадок роду заможних козаків та українських дворян.

Дмитро Чижевський виріс в інтелігентній родині. Сім’я шанувала українські традиції та дотримувалась «європейських манер».

Ще в підлітковому віці Дмитро Чижевський зацікавився різними галузями науки. У 1911 роци закінчив Олександрійську гімназію і вступив на фізико-математичний факультет, а в 1912-му надрукував перше наукове дослідження з астрономії…Але невдовзі він захопився філософією та філологією і перевівся на історико-філологічний факультет. Цим двом царинам науки і присвятив своє життя.

У Київському університеті Чижевський узявся до вивчення творчості української інтелектуальної еліти, але не лише визнаних класиків філософії Г. Сковороди й П. Юркевича, а й інших, зокрема Т. Шевченка. Водночас він поглиблено вивчав психологію, щоб краще розуміти життєві історії видатних людей.

Загалом внесок у науку Дмитра Чижевського великий, його можна розділити за п’ятьма напрямами: монографії, огляди, лекції, підручники та передмови (післямови).

Але у нього існувала інша важлива віха діяльності – громадсько-політична. Спочатку Чижевський належав до меншовицької фракції РСДРП і незабаром був обраний секретарем виконкому Київської ради робітничих депутатів. Від фракції меншовиків Дмитра Івановича обрали до Центральної Ради й він увійшов до складу постійно діючого органу Малої Ради.

Як тільки більшовики увірвались до Києва, вони ув’язнили Чижевського і засудили до смертної кари. Урятував його від смерті щасливий випадок.

Із 1921 року розпочинається його довга еміграційна сторінка життя. Спочатку він їде до Німеччини, далі – до Праги.

У ці роки Дмитро Іванович часто виступав із доповідями в українських навчальних закладах та наукових товариствах багатьох країн Центральної та Західної Європи.

Він ніколи не припиняв творчої роботи. Чижевський стає одним із засновників Української вільної академії наук в Аугсбурзі, а також професором Українського вільного університету в Мюнхені. На запрошення Гарвардського університету в 1949 р. Дмитро Чижевський переїхав до Америки. Там він опублікував свою фундаментальну “Історію української літератури”. У 1956 р. науковець повернувся до Німеччини й очолив кафедру славістики в Гейдельберзькому університеті. Його яскраве життя обірвалося 18 квітня 1977 р. у Гейдельберзі.

Його творчий внесок – величезний, а спадщину належить ще довго вивчати й осмислювати. Особливо це важливо зараз, коли постала необхідність в західних університетських студіях позбутися впливу «руського міра» на славістику.

Оксана Несененко