8 цитат відомих українських поетів про осінь
Осінь – дивовижна пора! Вона надихає на творчість, філософські роздуми та загалом допомагає усвідомлювати сутність життя. Оголені душі поетів дуже чутливі до неї, як і загалом до всього значущого та важливого у нашому житті. Почитайте ці вірші! Вони бринять і відлунюють струнами наших душ!
Облітають квіти, обриває вітер
Пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
Осінь жовтокоса на баскім коні
Володимир Сосюра
Так для сонечка осінь убралася,
мов цариця у свято врочистеє,
все, що є на сім світі найкращого,
все зібрала на пишний убір.
Леся Українка
Осінь. Довгі дощі, тумани,
На асфальті вода і бруд.
Одинокі гіганти-крани
Не цікавлять промоклий люд.
Тільки джаз в ресторані гримне,
І кривлюсь я, гидую і п’ю.
Баба-осінь ридає нестримно
У спустошену душу мою.
Василь Симоненко
Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати
Іван Франко
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Квіти оживають, і з дерев спадають
Жовті нагідки.
Яблука і груші падають на землю,
Боки, спини б ють.
Люди їх збирають, у мішки ховають,
Кури їх клюють.
Бавляться дітками, бавляться квітками,
Моляться батьки.
Вишиває осінь на канві зеленій
Золоті квітки.
Олександр Олесь
Осінь така мила,
Осінь
Славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику,
кашка у жменьці,
скибка у пазусі,
грушки в хвартушку.
Осінь така мила,
Осінь
Славна.
Павло Тичина
Горіхопад в саду, горіхопад…
Вродилися і повні, і порожні.
А переграть нічого вже не можна,
Бо весни не вертаються назад.
Горіхопад, горіхопад в саду.
І з думою про суще і минуще,
Не відаючи, що там в шкаралущі,
В рядок я перше слово покладу.
Тамара Коломієць
Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?
Тільки вчора було ще влітку,
а сьогодні вже восени!
Ліна Костенко
Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні,
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.
Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні…
Погасить сонечка мої —
В саду жоржини пишні…
Марія Познанська
Небеса прозорі,
Як глибінь ріки.
Падають, як зорі,
З явора листки.
А над полем нитка
Дзвонить як струна,
Зажурилась квітка —
Чує сніг вона.
Дмитро Павличко