Унікальні килими із Глинян

Це “Пава!” Килим неймовірної краси!  І хто повірить, що йому вже 100 років?!

Мотив абсолютно авангардний!

Виглядає не просто сучасно, а модерно!

А все тому, що створено цей килим за ескізом видатного українського графіка минулого століття Павла Ковжуна.

Як бачимо, ще 100 років тому в Україні було своє,  неповторне, авангардне мистецтво.

Експозиція Музею ткацтва та килимарства у Глинянах це переконливо засвідчує.

Екскурсію для СловОпису провела знана мисткиня, професорка Львівської Академії Мистецтв Зеновія Михайлівна Шульга.

Килими завжди мали своє сакральне, побутове та обрядове призначення. Батьківщиною килимарства вважають країни Сходу. І саме з азійських візерунків почалася історія килимарської справи в Глинянах.

Скажу чесно, музей мене вразив! Це було справжнє відкриття!

Я дуже люблю килими. Але про глинянські, на свій сором, нічого не знала… Вони зовсім не схожі на звичні нам традиційні килими. Бо кожен виріб тут ― авторський!

Цікаво, що Глиняни – малесеньке містечко на Львівщині – менше 3-х тисяч жителів, і тут усі знають один одного. Це  тепер.  А колись це було королівське місто з Магдебурзьким правом з 1397 року.  Килимарством у Глинянах займалися давно. Чудові вироби  демонстрували на виставках у Європі, отримуючи нагороди.

Та найбільш яскравим періодом у мистецтві килимарства вважається початок минулого століття.

Саме тоді власнику фабрики Михайлу Хамулі спадає на думку геніальна ідея ― залучити до праці  молодих  українських художників, що творили нестандартне мистецтво.

Пропозицію прийняли Мирон Левицький, Олена Кульчицька, Северин Бурачок, Микола Бутович, Василь Дядинюк  і один з кращих графіків того часу – Павло Ковжун. Це його «Пава» тепер гордо прикрашає Глинянський музей килимарства. Цей твір став взірцем майстерності і таланту!  Вже минуло століття, а на нього досі орієнтуються кращі майстри килимарської справи.

1939 року з приходом радянської влади усі фабрики в Глинянах  націоналізували, і  на їх основі утворили нову  артіль, яку після Другої світової війни перейменували на Фабрику художніх виробів «Перемога».

1991 року фабрику приватизували і назвали «Глинянські килими». З відкриттям ринків збуту вироби фабрики не могли конкурувати з дешевим китайським чи турецьким крамом.

Отоді за справу взялася Зеновія Михайлівна Шульга ― знана дослідниця і мисткиня,  що сама родом із Глинян.

1996 року разом із однодумцями вона започаткувала тут  проект «Відродимо глинянський килим»

Всі ці роки пані Зеновія досліджує історію рідного килима, пропагує і популяризує витвори глинянських майстрів. Проводить виставки і конференції, публічні майстер-класи. І, звичайно, тче нові килими!

2016 року у Глинянах відкрили навчально-виробничий комплекс «Мозаїка». Європейський союз надав грант на реконструкцію приміщення. Тепер це класний мистецький простір, де  розташовується музей  ткацтва і килимарства, майстерні, виставкові зали.

Зеновія Шульга  переконана, що глинянський килим ― це бренд! І він може претендувати на внесення до списку  нематеріальної культурної спадщини України.

― Ми маємо стиль українського модерну, представником якого є килим «Пава» Павла Ковжуна. Наше мистецтво не було на околицях, а розвивалося у контексті європейського.  Кубізм, футуризм, артдеко – це історія глинянського килимарства», – з гордістю розповідає професорка Львівської Академії Мистецтв Зеновія Шульга.

Глинянський килим відзначався професіоналізмом і ткався за проєктами відомих художників. Це унікальні витвори мистецтва! Ми повинні їх зберегти!

Але спочатку треба їхати у Глиняни, щоб побачити це диво! Бо воно того варте!

Антоніна Палагнюк