Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Розстріляне відродження: Майк Йогансен. Світло в тіні сталінізму

Українська інтелігенція завжди була в перших лавах боротьби за незалежність нашої держави.

Майк Йогансен – за версією сталінських борців за «справедливість» – член антирадянської, націоналістичної організації, яка прагне шляхом терору й збройного повстання відірвати Україну від Радянського Союзу. За версією друзів: «Майк – типовий інтелігент із пронизливим поглядом, краваткою-метеликом, зачесаним наліво волоссям…». Хто ж такий загадковий Майк Йогансен? Що такого важливого він зробив для української літератури? Та все ж таки, він бунтар чи інтелігент? Розберемося далі.

Йогансен Майк (Михайло) Гервасійович народився 16 жовтня 1895 року в м. Харкові в сім’ї вчителя німецької мови, вихідця з Латвії (в окремих матеріалах є вказівка на його шведське чи норвезьке походження). Мати Михася Ганна Федорівна Крамаревська заворожувала дітей оповідями про славних козаків-пращурів, чим ще з дитинства виховала любов до рідної країни.

В дитинстві Михась мріяв подорожувати, вчив мови. Ще малим він проявляв бунтарський характер. Перший вірш він, ні, не написав, а вирізав на дверях льоху. А в гімназії написав першу збірку поезій російською та німецькою мовами, а потім усі їх спалив.Результат пошуку зображень за запитом "майк йогансен"

На час закінчення Харківського університету (1917) він знав старогрецьку й латину, вільно володів англійською, німецькою, італійською, іспанською та французькою, знав скандинавські та слов’янські мови. Як казали сучасники, “з Майка був чортівськи здібний лінгвіст”, але він так само легко сприймав технічні знання. Майк Йогансен мав енциклопедичну освіту, захоплювався різними видами спорту.

Любив Йогансен і більярд, саме з цим хобі пов’язана одна дуже цікава історія. Майк був майстром в цій грі. Одного разу він з Володимиром Маяковським вирішили зіграти на «дурня» в більярд. Маяковський теж був нічогеньким гравцем, я б сказала, навіть чемпіоном. Але, як і будь-якому чемпіонові, свій статус потрібно було постійно підтверджувати. Отже, зігравши з Майком, Володимир отримав поразку і був змушений лізти під більярдний стіл та декламувати Пушкіна «Пташка божа». Подейкують, ніби Маяковський того вечора трохи образився, і довелося українській компанії його заспокоювати.

Українською Йогансен почав писати з 1918 року, коли згасла надія на державність, коли голод мав покінчити з інтелігенцією України. Як зізнається Майк у автобіографії, «почав писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніше». Чотири роки голодомору Майк укупі з татом саджали картоплю, живилися нею: із шести членів сім’ї лишилося троє, поховали тата, брата, сестру. Тоді ж Майк дізнався, що не кохання поєднало батьків: просто татко не хотів іти до армії, тому спішно одружився, завів дітей. Взаємоповага, піклування про сім’ю породили кохання.

У 1925 р. Йогансен стає одним із засновників ВАПЛІТЕ, згодом – очолює так звану “Групу А”, що склалася з літераторів, які відійшли від ВАПЛІТЕ. З його ініціативи з’явився журнал-альманах “Літературний ярмарок”, а дещо пізніше – “Універсальний журнал”. Пізніше Йогансен став членом Спілки радянських письменників України.

Майк продовжував зростати як поет та письменник, кожного року він видавав по збірці поезій, започатковував “химерну прозу” своїм романом “Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших”, повістю “Подорож ученого доктора Леонардо та його майбутньої коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію”; став засновником вітчизняного нарису, а ще писав праці з теорії літератури, укладав граматику і словники, перекладав з усіх європейських мов; брав участь у складанні українського правопису 1928 року.

Пізньому періодові творчості Йогансена властиве звернення до сюжетного вірша, балад, віршованих оповідань, нарису. Він покладає великі надії на прозу, розглядає роботу в поезії як “юнацьку спробу”, вважаючи лірику “недовговічною та ефемерною”.

Попри бунтарський характер, Майк завжди поводив себе витончено та інтелігентно. Сучасники описують Майка так: «вся його постать вражала своєю надзвичайністю», екзотична хода нагадувала «чи то тигра, чи то червоношкірого індійця на бойовій стежці»… Справді-бо, поет мав досить незвичну зовнішність, чи то так виражав Йогансен свою незвичність, зокрема, й у зовнішності. Були часи, коли його вуса «мали тенденцію звисати на козацький штиб»… Шкода, що цих яскравих фотокарток із портретами Йогансена не вміщено в жоден підручник.Результат пошуку зображень за запитом "майк йогансен"

Рано чи пізно, така бунтарська поведінка Михайла мала бути покарана. Поезія українською, заклики до боротьби, вільне вираження власної думки, призвели до неминучого. 8 серпня 1937 року письменника було заарештовано в його харківській квартирі – вулиця Червоних письменників, 5. На допитах Йогансен поводився з властивою йому гідністю: не запобігав перед слідчим Замковим, не “топив” побратимів по перу, не приховував своїх політичних поглядів. “В бесідах з Епіком, Вражливим я говорив, що Остап Вишня – ніякий не терорист, – свідчив він на допиті 16 жовтня 1937 року. – Що саджають людей безвинних у тюрми. Я стверджував, що арешти українських письменників є результатом розгубленості й безсилля керівників партії і Радянської влади”.
24 жовтня 1937 р. Йогансену було пред’явлено обвинувачувальний висновок, у якому зазначалося, що Йогансен з 1932 р. був учасником антирадянської націоналістичної організації, яка ставила за мету повалення Радянської влади методами терору й збройного повстання, завербував чотири особи для участі в повстанні, погодився особисто взяти участь у виконанні теракції проти керівників компартії і радянського уряду. Розглянувши на закритому засіданні 26 жовтня 1937 року судово-слідчу справу М. Йогансена, Військова Колегія Верховного Суду СРСР винесла вирок: “Йогансена М.Г. засудити до вищої міри кримінального покарання – розстрілу з конфіскацією всього майна, що належить йому особисто. Вирок остаточний і на підставі Постанови ЦВК СРСР від 4 грудня 1934 року підлягає негайному виконанню”.

Розстріл із конфіскацією всього майна. 28 жовтня Майк Йогансен мав відзначати 42 роки, у переддень 27 жовтня у Києві майстра іронічного слова розстріляли. Перед розстрілом поет сказав: “У царстві тіней буду розмовляти українською”.

Ким же був Майк Йогансен: творцем, бунтарем, інтелігентом чи борцем за справедливість? Однозначно, і те, і інше. Михайло знав, що ціль в його житті – писати правду, бути вірним творчості та країні, він ніколи не приховував своїх політичних поглядів, лицемірство було б для нього ганьбою. Його особливість – це іронія та глибина думок. Таким впевненим, інтелігентним та щирим його пам’ятатиме не одне покоління.

 

Галина Капустинська, студентка 4 курсу Інституту журналістики КУБГ