Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Пропаганда в СРСР під час сталінської диктатури та фейки сучасного інформаційного простору

Спекулювання фактами та інші інструменти пропаганди за останні 80 років в росії не дуже змінилися. Відрізняється лише форма пропаганди, а зміст все ще залишається той же.

На жаль, ці інформаційні вкиди досі надзвичайно дотичні до нас. У чому ж полягає російсько-радянська пропаганда тоді й сьогодні?

Чому всі плакали?

Культ особи Сталіна в радянські часи досяг небувалих розмірів, перетворившись на справжню псевдорелігію зі своїми ритуалами й обрядами. Адже така психологічна природа людини — потрібно у щось вірити й на щось покладатися. А радянська пропаганда так і працювала — наголошувала, що про все за нас попіклується держава. Від вибору професії та роботи — до того, якої мови краще навчати людину. А вершив цю всю політику справжній псевдоідол, якому вірило чимало людей. Не дивно, що коли громадянин втрачає свого творця долі, то занурюється по чуб в хандру, горе й нерозуміння, як жити далі.

Фабрика страху

Якщо ж віри в партію та вождя було недостатньо, то покірність режиму майстерно підкріплювалася страхом. Над кожним із вашої родини й над вашими дітьми висить цей страх. Режим терору, встановлений всередині сталінської держави, пронизав страхом переважну більшість населення. Зламані люди були готові йти в колгоспи, на фабрики, голодуючи, плескати Сталіну в долоні і доносити на своїх близьких, аби лише якось проіснувати. Тільки невелика кількість наважувалася кинути виклик цій жахливій системі тотального знищення «людського» в людині.

Так бабуся сказала

У порівнянні з нацизмом і Голокостом з боку Німеччини, радянська пропаганда нікуди не зникла після падіння залізної стіни. Вона перелицювалася в російський наратив і спокійно шукала свою паству навіть у молодому поколінні. «А вот моя бабушка так говорила», — обґрунтовують вони свої твердження. Таку ж дивну й незвичну ситуацію з багатьма суперечливими знаменниками може пояснити лише складний психологічний механізм історичної пам’яті.

Антивакцинатори й прихильники кремля

Нині інформаційна війна розгортається в режимі реального часу в Європейському Союзі та Сполучених Штатах, оскільки добре організовані та великі онлайн-спільноти, які раніше ставили під сумнів обмеження COVID-19, тепер перемкнулися на нову теорію змови. В Іспанії один Telegram-канал, колись відомий своєю дезінформацією про COVID-19, поширює сфабриковані фото нібито «нацистської української влади». У Німеччині інший Телеграм-канал із понад 200 000 читачів накинувся на неправдиві твердження про те, що США мають секретну біологічну лабораторію в Україні (напевно, з бойовими гусьми). Ультраправі політики та конспірологічні лідери думок у Франції, Німеччині та США, багато з яких були затятими антивакцинаторами, підтримують дезінформацію, стверджуючи, що НАТО спровокувала вторгнення Росії або українська армія напала на невинних мирних жителів.

Рашистська пропаганда постійно вчіплюється своїми щупальцями в нові «наративи», ніби кліщ у живий організм.

Дарина Кучережко,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка