КИРИЛО РОЗУМОВСЬКИЙ: ВІД СИНА КОЗАКА ДО ГЕТЬМАНА УКРАЇНИ

Постать останнього гетьмана Війська Запорозького Кирила Розумовського – досить суперечлива в історії України. Син козака і молодший брат Олексія – фаворита імператриці Єлізавети – він ніколи не забував про свою Батьківщину. Хоча його часто критикують за нерозуміння українських проблем та ухилення від їх вирішення, він все ж таки провів судову та військову реформу, зробив величезний вклад у розвиток освіти, промисловості та торгівлі. Саме його звинувачують у непрямому впливі на ліквідацію посади гетьмана в Україні та недостатнє протистояння тиску з боку Російської імперії.

Але загалом він використав відновлення гетьманства як можливість відродження й зміцнення української державності.

1. Гетьман Кирило Розумовський був при владі 14 років, а це більше, ніж хтось із його попередників.

За роки свого правління він створив дієву систему влади, яка базувалася на демократичних засадах, паралельно боровся за відновлення вольностей для козаків та збереження особливих прав для українців. Розумовський намагався вести зовнішню політику самостійно, але це йому так і не вдалося. Хоча за часів його правління Україна не брала участь у протистояннях, не було ніяких  вторгнень на українські землі.

2. Майбутній український гетьман народився у сім’ї козака на Чернігівщині.

Справжнє прізвище Кирила походить від приказки, яку постійно промовляв його батько «Що то за голова, що за розум!». З дитинства він випасав череду худоби, також співав у церковному хорі. У Петербурзі ж перетворюється на значного вельможу та змінює прізвище з Розума на Розумовський.

3. Навчався за кордоном та багато подорожував.

Молодий студент осягав знання математики в університетах Німеччини, Франції та Італії. Там же він навчався у відомого математика Леонарда Ейлера. Допоки молодший брат подорожував Європою, Олексій допоміг йому здобути графський титул.

4. Наймолодший гетьман України.

У 1749 році 22-річний Кирило стає єдиним гетьманом України, який пізніше переїжджає до Глухова. Він не зміг відмовитися від розкоші, до якої так звик, тому наказує звести величезний палац, який донині є культурною пам’яткою архітектури. У його маєтку давали спектаклі французькою мовою, а бібліотека вважалася однією із найбагатших в Російській імперії. Хоча за перші роки правління він прославився лише збагаченням себе і своєї сім’ї.

5. Реформа судової системи.

Кирило Розумовський продовжив реформи, які ще раніше намагалися впровадити Полуботок і Апостол. Саме він поділив судову систему на декілька елементів: Генеральний суд, земський суд (цивільні справи), гродський суд (кримінальний напрямок) та підкоморський суд (земельний напрямок) – окреслив відмінності своєї системи від загальноросійської.

6. Повернувшись на декілька років до Петербурга, він намагався здобути привілеї для українських козаків.

Допоки Кирило перебував поза межами України, він активно спілкувався із козацькими старшинами та намагався вирішувати ті чи інші проблеми.

7. Реформа податкової системи.

За час правління були значно знижені податки й митні збори, а козаки отримували гарну доплату. Він сам встановлював митні збори й не звітував перед Петербургом.

Його ідея заснування гетьманської династії зазнала краху і вже через декілька років вийшов указ про повну ліквідацію посади гетьмана.

7. Розвиток і вклад в освіту

Розумовський сприяв відкриттю університету в Батурині, але Катерина ІІ заборонила впровадження в дію проекту навчального закладу. Також він брав участь у реформуванні освіти, як наприклад: відкриття шкіл при козацьких полках для хлопчиків, опікувався навчанням здібних юнаків.

Але найцікавіші факти пов’язані не лише з його правлінням, але й особистим життям. Як, наприклад, мати Олександра Розумовського, Наталя Дем’янівна зосередила в своїх руках практично всю горілчану торгівлю в Україні (їй належали майже всі шинки Гетьманщини). А після смерті брата Олексія саме він успадкував всі його маєтки та став найбагатшою людиною Російської імперії. Наприкінці свого життя він займався шовківництвом, побудував в Батурині свічкову та суконну фабрики.

Анна Літвінчук