ІСТОРІЯ ПРО ТЕ, ЯК МОЖНА І ТРЕБА ЙТИ ВПЕРЕД

Проблема з критичним мисленням у медійній сфері та фактично відсутність науково-популярної журналістики на ринку створили вакуум відповідального інформування, що наочно продемонструвала ситуація з Covid-19.

Чого тільки не було в медіа-просторі останнім часом – і паніка, і фейки, й несприйняття очевидного, й емоції, що зашкалювали! Але майже не було зважених коментарів, побудованих на професійних та наукових підходах.

Як змінити ситуацію? Розвивати те, чого нема, але що конче необхідно. Тобто – науково-популярну журналістику, яка стає актуальним викликом часу.

На ринку є першопрохідці і їхній досвід виживання в інформаційному вакуумі неабияк цікавий.

Журнал «Куншт», створений 2015 року кількома студентами, став цікавим та амбітним проєктом науково-популярної журналістики в Україні. І його історія – про те, що треба просто підвестися і йти вперед. 

СловОпис взяв інтерв’ю у співзасновників журналу – Кирила Бескоровайного та Дарії Кузяви.

–    Розкажіть свою історію – як вам спало на думку зробити свій проєкт, як робили його й робите, як модернізуєте. Плюси й мінуси цієї справи.

Ми придумали робити науково-популярний журнал, будучи студентами на третьому курсі. В нас не було очікувань на той час, що це переросте в щось серйозне. Перший Куншт був для себе, щоб заповнити прогалину, яка утворилася у зв’язку із закриттям українського National Geographic та Esquire. Потім ми побачили, що це потрібно, і продовжили. Коли ми закінчили магістратуру, зрозуміли, що із друкованим виданням неможливо рухатись далі та зростати. Ми досягли стелі. Тому почали збирати гроші на сайт, запустили декілька успішних проєктів – один з яких – футболки з науковицями «Жіноча справа». А зараз ми шукаємо різні формати, тестуємо. Дуже успішним форматом виявилися подкасти. Наразі подкаст від Куншт «Буде тобі наука» очолює рейтинг українських подкастів на основній платформі, де їх слухають, – Apple Podcasts. Наші випуски прослухали більше 120,000 разів.

Ми намагаємося популяризувати науку й поза межами сайту –  запустили науково-популярну рубрику в журналі МАУ «Panorama», науково-популярні ролики в Київському метро та в поїздах Інтерсіті, зробили аудіо-екскурсії з вченими в Національному художньому музеї України. Постійно вигадуємо щось нове.

–    Хто ваша аудиторія і як вдається виживати?

Наша аудиторія – це розумники та розумниці. Ті, кому хочеться постійно розширювати світогляд. Це 22-45 років, айтішники, молоді підприємці, батьки, молоді професіонали. Трохи менше – студенти та науковці.

Виживаємо ми за рахунок підтримки наших читачів – ми їх називаємо «Друзями Куншт». Це щомісячна підписка, яка починається від 150 гривень на місяць. Натомість Друзі Куншт отримують багато переваг: доступ до вебінарів зі світовими науковцями та розробниками технологій, щомісячні електронні журнали, доступ до закритої групи в Telegram, де вони можуть пропонувати теми, доступ до неопублікованого контенту та матеріалів, зустрічі з командою та знижки на мерч. Ми дійсно стараємося для наших друзів! (Стати другом, до речі, можна за посиланням: https://kunsht.com.ua/druzi/)

Інші способи монетизації – це спецпроєкти з бізнесами та корпоративна програма, яку ми створюємо для розвитку співробітників різних компаній. Ми готуємо лекції з науковцями на різноманітні теми та книжкові клуби, в межах яких можна обговорити певну тему з науковцем.

–    Ви надаєте перевагу тематичному інформуванню, тож яка тематика найкраще відгукнулась, що найліпше «заходить»?

Найбільше читають ті теми, які стосуються людини, ближчі до неї. Про секс, медицину, біологію. У нас прямо «вибухнула» стаття від орнітологині Наталії Атамась про те, що коронавірус – це не «чорний лебідь». Адже ця тема зараз на часі. Також цікавляться космосом, він не може не захоплювати. Проте, ми не женемося за хайповими темами. Для нас важливо висвітлювати й фундаментальну науку, нехай вона отримає не так багато лайків.

–    Як ви працюєте із нативною рекламою?

Напевно, як і всі інші медіа. В нативній рекламі важливо дати цінність читачу. Ми відмовилися від ненативної реклами взагалі. На нашому сайті немає банерів – адже, по-перше, вони усіх дратують, по-друге, для рекламодавця така реклама не є ефективною (багато хто навчився ставити ad-блокери).

З кожною компанією ми говоримо про її завдання. Що ця компанія хоче сказати? Які цінності донести? Потім ми разом з командою робимо «мозковий штурм» й придумуємо, як краще донести цю ідею за допомогою науки.

Наприклад, компанія Carlsberg мала на меті розказати про свій конкурс для наукових проєктів. Ми вирішили зробити міні-реаліті шоу, щоб допомогти науковцям вдало презентувати власні ідеї. http://specials.kunsht.com.ua/carlsberg

–    Відсутність якісної наукової інформації, отже, відсутність критичного мислення продукує викривлення, міфи, емоції та фейки. У вас є навіть підрозділ «Міфи», де ви їх спростовуєте. Наведіть приклади, які вас продовжують вражати в українському медіасередовищі, в тому числі й останнім часом?

Дуже прикра історія нещодавно була з командою BIGUS.info та їхнім проєктом «Геометрія Л», в який запросили тих, хто не підтримує вакцинацію.

Цієї помилки припускаються безліч журналістів, які не розуміють відмінності політичної від науково-популярної журналістики. Ми також про це не знали, але науковці згодом підказали нам. Колись в журналі у нас була рубрика «Дискусія», але на наш подив ми ніяк не могли її створити. Виявляється, що у науковців є консенсус щодо спірних тем (як-от ГМО не шкідливе, зміна клімату – це реальність, вакцини працюють). Не можна створювати штучну дискусію, коли її насправді немає, бо це вводить в оману читачів. Тож те, до чого звикли політичні журналісти, плюралізм думок, тут не працює.

–    Яке із видань є для вас взірцем?

Aeon, Nautilus, Wired, The New Yorker, Radiolab

– У вас є проект «Наука в метро», нині якого формату він набув?

“Наука в метро” як проєкт вже завершився. Він проіснував набагато довше, ніж ми того очікували, і став навіть більше “наукою в інтерсіті”, ніж в “метро”. Поки що ми не планували його продовжувати, бо наразі не маємо для цього ресурсів, але все можливо в майбутньому.

–  Медіа закидають, що вони зазвичай зацікавлені у висвітленні проблем переважно розвинених країн, або  ж країн-сусідів. Про інші пересічному українцеві майже нічого не відомо. Які куточки світу становлять особливий інтерес для науки наразі і чому про них має знати наш читач?

Для науки кордонів немає, бо вона лише тоді ефективна, коли є вільний обмін думками в науковій спільноті. Більше того, ми знаходимося на тому етапі розвитку, коли одна країна не може стати “лідером в науці”. Жоден уряд немає такої кількості ресурсів, аби самостійно побудувати Великий адронний колайдер, або другу МКС.

Тому в наук-попі немає висвітлення діяльності певних країн, на першому плані – ідеї, досягнення, розробки, які, як правило, є результатом роботи групи науковців з різних країн та континентів. Казати тут про особливі регіони немає сенсу.

– Чи зростає цікавість до науки, зокрема, серед ваших ровесників – молоді?

Так, і це дуже помітно. Як казали вище, нас в основному читають люди у віковій групі 22-35 років.

–  Розкажіть про ком’юніті, сформоване довкола видання: хто ці люди – які створюють, підтримують і читають «Куншт»? Наскільки воно численне?

Наразі у нас 150 Друзів Куншт і 27 тисяч підписників на Facebook. Вони працюють у айті, займаються підприємництвом або наукою. Деякі читають Куншт для саморозвитку, деякі, аби бути цікавими для своїх дітей. Вони розуміють, наскільки важливо розвивати критичне мислення та перевіряти першоджерела. І поширюють ці цінності далі.

Інтерв’ю записала Тамара Куцай

(Далі буде)