Як змінити свою мовну поведінку і подолати своє “Завжди”

Трансформація мовно-культурної специфіки кожної людини – справа не така проста, як здається на перший погляд. Це треба розуміти не лише особі, що знаходиться на етапі змін, а й соціуму навколо неї.
Дитина, яка з перших днів життя росла в російськомовній родині, думала цією мовою, підвладна трансформації однозначно. Проте не за день чи місяць, як дехто думає. На просторах інтернету щодня зустрічається фраза: “Чому не українською?”. Навіть якщо людина пише про те, що пережила при окупації, про зруйнований будинок чи вбитих знайомих. Вона “оголює свою душу”, аби показати, через що вона пройшла.
Проте писати про звірства окупантів їхньою ж мовою після всіх тортур – і є незрозумілим для соціуму.
Тому половина коментаторів її історію не почує.
Якщо людина тотально ігнорує перехід на державну, не намагаючись щось змінити на сьомому місяці повномасштабного вторгнення – то тут уже грає роль показник “Мені так зручно, я так звикла”. Від якого і треба позбуватися і десь глибоко в підсвідомості знайти для себе переконання, аби почати робити навпаки.
Так ось, як же подолати стереотип: “Мені так зручно”?
Можливо, упередження випрацьовується через думку, що все треба робити різко і скрізь. Ні! Вивчення будь-чого – це завжди “крок за кроком”.
Найперша фішка: відмовитися від “мови окупантів” при замовленні в кафе/магазині/аптеці і тд. Сфера обслуговування має бути українізована не лише зі сторони персоналу, а й клієнтів також. Замінити “Спасибо” на “Дякую”, не “Можно латте с двумя ложечками сахара”, а “Будь ласка, лате із двома ложечками цукру”. Як кажуть, для вироблення звички людині треба 21 день. Тому ви маєте прекрасний 21 крок до внутрішніх мовних змін.
Друге, не менш вагоме, спілкування по телефону із незнайомими людьми. Вам зателефонував номер, цифри якого ви бачите вперше. Спробуйте починати розмову також українською. Можливо, це буде класний керівник вашої дитини, менеджер інтернет-магазину щодо замовлення, чи сусід із будинку. Спілкування державною мовою не завадить у жодному випадку із всіх можливих.
Третім пунктом може стати зміна мови інтерфейсу на пристрої. Йдеться не тільки про телефон. А й, наприклад, смарт-годинник, планшет чи ноутбук. Насправді, вам навпаки сподобається така зміна. Коли протягом всього життя ви бачили слова: корзина, мой компьютер, локальный диск. А тепер стане “Кошик” чи “Цей ПК”. Такий досвід переведення мови ноутбуку я теж колись пройшла. Опісля ж тільки з цікавістю шукала, як що тепер називається. Тому рекомендація дійсно дієва і перевірена.
Усі ці пункти – не колосальна зміна чи перехід на мову за одну секунду. Це чіткий та спланований рух, як впроваджувати зміни в своє життя. Ніхто не змушує в один день повністю змінювати те, що оточувало вас із дитинства.
Далі ви невимушено почнете використовувати українську і в інших сферах життя, самі того не помічаючи. Бо як ви пам’ятаєте, для напрацювання звички треба 21 день – 21 крок, аби пишатися собою.

Тетяна Зеленько,
студентка факультету журналістики Університету Грінченка