Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ЯК ФОЛК ПЕРЕДАЄ ДУХОВНУ СИЛУ НАРОДУ

 Музичний гурт MniShek, який буквально кілька років тому з’явився на вітчизняному музичному ринку, уже заявив про себе як про оригінальне креативне явище: поєднує фольклорну музику з сучасними тенденціями та став учасником багатьох музичних конкурсів і фестивалів.

СловОпис в рамках нового проекту «Творчі посиденьки» поговорив із лідеркою та вокалісткою гурту Анною Міщенко. Про все: і про Євробачення, і про російські романси, які, як виявилося, насправді українські, і навіть про таку відому історичну персону, як Марина Мнішек.  

  • Почнемо з Євробачення. Ваша група MniShek також претендувала на конкурс і, якби ви перемогли, то, звісно, не було б отих скандалів, якими супроводжувались ці події. Розкажіть трошки про цей відбір.
  • Нам подзвонили, запропонували взяти участь, ми відправили свою заявку, але, я думаю, що наша пісня виявилась трохи неформатною, бо на цьому наші відносини з Євробаченням закінчилися.

 

  • А чому неформатною?

 

  • Не знаю, може, це така відмовка, але ми часто чуємо таке: музика неформатна, музика не підходить, треба робити щось простіше… Але куди простіше? Як ти зробиш простіше? Тому, я думаю, будемо пробувати ще.

 

  • Гурт MniShek молодий, йому всього кілька років. Розкажіть, як ви його створювали? Я чула, що це відбувалося в небанальний спосіб.

 

  • Я розмістила оголошення. До цього я трошки пробувала співати сольно, але в мене весь час було таке відчуття, що мені чогось не вистачає, що я хочу щось додати, що я хочу живої музики, хочу з музикантами співати. Була внутрішня така потреба. І я просто в інтернеті зробила оголошення, причому мені було дуже страшно, я думала, що прийдуть якісь страшні дядьки злі, я не знаю, чого я так думала ( сміється). Але, думаю, все одно зроблю це і буде моя совість чиста.

 

  • Прийдуть і будуть засуджувати, бо злі ж?

 

  • Так, у мене щось в голові така картинка була. Не дуже оптимістична. Але я це зробила. І почали потихеньку знаходитися хлопці, і я потім усвідомила, що це було одне з найкращих рішень взагалі в моєму житті, що я знайшла саме тих людей, яких потрібно. Словом, я всіх їх дуже люблю.

 

  • Як ви підбираєте репертуар, як знаходите вихід на ваші самобутні пісні?

 

  • У нас є авторські пісні, які або хлопці пишуть, або в мене є подруга, співачка дуже класна, Оля Горбенко, і вона нам всім тексти пише, і музику періодично. Я ніяк не наважусь сама писати, хоч мені всі кажуть – треба, треба, але я якось не вірю у себе в цьому плані. Думаю, що треба спробувати. Є також народні пісні. От їх я відбираю сама, а критерій такий – наскільки я цю пісню відчуваю. Тому що потім мені треба буде це передавати, достукатись до слухача, отож я сама маю цю пісню відчувати максимально. Так і вибираю. По-різному буває, хтось щось порадить. Були такі ситуації, що пісня так з’являлась, бувало, що просто в інтернеті знайшла. Прослуховувала там якісь записи автентичні, щось запало в душу, і ми її теж беремо. Дуже різні механізми створення.

 

  • Ваша група руйнує стереотипи. Оскільки вважалось, що оці романси – не українські, а ви їх робите українськими. «В саду осіннім айстри білі» і «Ой, мороз, мороз». Чому ви вирішили це робити?

 

  • Перша пісня «В саду осіннім айстри білі», яку ми зробили, то нам просто було цікаво показати, що є така пісня, що вона насправді наша, а вже потім ми отримали таку велику потужну підтримку аудиторії. Дуже багато схвальних відгуків, і ми зрозуміли, що людям це потрібно, цікаво і це актуально. А вже наступним кроком було створення пісні «Ой, мороз-мороз». Тому це все завдяки людям.

 

  • Квоти, які зараз є для української культурної продукції на радіо, ТБ – вони виправдали ваші очікування, наприклад?

 

  • Є плюси й мінуси. Плюси – таку музику сприймають масово, бо раніше було складно співати українською, хоч ми й живемо в Україні, але сприймалося не завжди так, як хотілося, тим паче фолк. Бо було таке упереджене ставлення, що це якась шароварщина, або ще щось, і тут теж треба було змінювати думку.

 

А з мінусів –  те, що топові радіостанції  як не брали молодих виконавців, так і не беруть досі. І, виходить, що відомі артисти починають співати українською – їх беруть, а тих, які вийшли на ринок, не беруть. Тому туди пробитися й досі залишається дуже важкою справою.

 

  • Я послухала ваші пісні. Ви намагаєтесь донести оцю народну глибинність, досліджуєте її. Наскільки вам заважає отаке стереотипне сприйняття фолку як шароварщини?

 

  • Зараз ставлення до нього трошки змінюється, і це вже плюс. Але я знаю, що таке ще є. Чому я стала цим займатись? Бо я люблю цю музику, люблю фолк, народні пісні, вони мені подобаються. І я хотіла донести, показати, що насправді ці пісні надзвичайно глибокі й красиві. У них дуже багато нашарувань. Навіть енергетично. Це пісня, яка йде через покоління, через століття. Для мене дуже важливо пам’ятати це. Насичуватись цим.

 

  • Це сила, правда?

  • Так. Я хотіла, щоб люди це побачили, але, можливо, в класичному виконанні сприймати такі пісні важко. Тож треба знайти такі шляхи, як це людині донести. І можна, якщо поєднувати якісь сучасні звучання з мотивами народними, і так ми вирішили, що ми це робимо й будемо робити.

 

  • Ви поєднуєте фольклор із сучасними мотивами. Захоплюєтесь прадавньою Чорноліською культурою. Розкажіть про це.

 

  • У мене дідусь родом із села Лісовичі на Київщині. І мене дуже часто туди відправляли і влітку, все літо там відсиджувала, і на свята, і ця любов до землі мене спонукала до досліджень. І не лише вона. В мене дядько – мамин брат – в молодості захоплювався археологією, історією, досліджував цей край, ходив по тих горах, багато знаходив і різних пам’яток, і всього, і я ніби продовжила його справу, теж зайнялася дослідженням. Тож своє дитинство я провела в таких легендарних місцях. І вирішила, що про це також треба сказати.

 

  • А чому у вас така назва – MniShek? Мабуть, вас про це не одна я питаю, чи простежуються тут якісь паралелі з відомим історичним персонажем Мариною Мнішек?

 

  • Це одне з перших запитань, яке нам ставлять: чи є якась історія, чому Мнішек? Але якоїсь таємниці, чому саме Мнішек, немає. Я колись, коли було десь років 14, не пам’ятаю, де я побачила це прізвище, але воно мені здалося цікавим, незвичним, я думаю, воно відклалось у мене десь там на підсвідомості. І коли я вже почала співати сольно, я згадала про це, і коли хлопці до мене приєдналися, ми вирішили, що залишимо це як назву гурту. Як незвичне, цікаве, бо всі відразу: «Чому Мнішек»? І так воно буде краще запам’ятовуватись.

 

  • Про себе трошки розкажіть.

 

  • Я географ за першою освітою, закінчила географічний факультет. Потім пішла на історичний факультет, там захистила дисертацію з етнології вже, я думаю, що там моя любов проявилась уже якнайкраще. У мене дисертація була: «Образ дерева в традиційній обрядовій культурі народу України». Ну і досі, вже після тієї наукової роботи, я продовжую цим цікавитися, окрім пісень, періодично якісь матеріали читаю, і мені це досі цікаво. І це важливо, і потрібно.

 

  • Дослідили, що роль дерева сильна в українській культурі?

 

  • Я проводила порівняльний аналіз з іншими країнами Європи, то дерево в обрядах, календарному циклі, те саме деревце на Івана Купала, новорічна ялинка – це все з того часу ще залишилося у нас. І в обрядовості родинній: це і весілля, й обряди при народженні дитини, смерті, там дуже багато паралелей, багато інформації.  І от я саме це й досліджую.

Ми взяли дерево як один із символів гурту, бо в нас логотип такий – ромб із крапкою в центрі – це як символ засіяного поля, і ще одним таким символом у нас є дерево. Ми його використовували на деяких концертах, у нас є таке блакитне дерево, класне дуже. Ми взяли його за символ, і це теж пов’язане з тим, що я цим займалася. Зв’язок поколінь, передача цих знань, передача того ж фольклору від одного покоління до іншого.

 

  • Аню, що вас надихає?

 

  • Що надихає? Мене особисто – природа, я відчуваю її на підсвідомості. Народні пісні, бо паралельно я слухаю багато всього іншого. Це інші гурти, які працюють в цьому напрямку, я теж їх слухаю, цікаво, знаю, хто що співає, хто що робить. Це такі ключові моменти: музика і природа навколишня.

 

  • І в планах, окрім як претендувати на Євробачення, що ще?

 

  • Зараз готуємо сольний концерт у Черкасах, хочемо представити потужну класну програму. А потім – фестивалі, треба там себе дуже добре показати. Працюємо і далі будемо працювати.

 

  • Успіхів вам.

 

Розмовляла Тамара Куцай