Весна, кохання і Шекспір
Квітень – це Шекспірів місяць, адже весна – пора кохання і народження почуттів.
Вільям Шекспір – доволі загадкова постать у англійській літературі. Його твори екранізують, цитують та вивчають у школі. Але досі невідомо, ким насправді був Шекспір: простим письменником з багатою уявою чи, можливо, лише псевдонімом, який об’єднує декількох талановитих людей. Прихильники творчості Шекспіра розділилися на дві течії: «стратфордіанство» та «антистратфордіанство».
Адепти першого напряму вважають, що Вільям народився у місті Стретфорд-на-Ейвоні в сім’ї рукавичника та торговця вовною Джона Шекспіра і, отримавши освіту, став талановитим письменником. Їхні опоненти протилежної думки – вони гадають, що під псевдонімом Вільяма Шекспіра ховається декілька людей, які жили й творили приблизно в один час.
Одна з популярних версій припускає, що це могла бути королева Єлизавета I та її незаконнонароджені сини. На цю тему й досі точаться суперечки між літературознавцями та критиками.
Згідно з офіційною версією, Шекспір народився у місті Стретфорд-на-Ейвоні, що у графстві Ворикшир у Великобританії (1564). Саме тому письменник отримав прізвисько «Бард Ейвона». На початку творчості Вільям Шекспір перероблював уже існуючі п’єси (як це робили більшість авторів), а вже пізніше почав створювати свої, власні. Але дійсно сумним є те, що публіка більше цікавилася акторами, які грають на сцені, а не самим автором та його творами. За свої 52 роки життя Вільям Шекспір став одним із найвідоміших драматургів світу, створивши 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і 154 сонети. Найвідоміші його твори: «Ромео і Джульєтта», «Гамлет, принц данський», «Отелло» та «Макбет». І це йому допомогло стати другим у світі за цитуванням після Біблії. Шекспіра вважають національним героєм та одним із символів Англії. П’єси за мотивами творів драматурга ставлять на театральній сцені світу частіше, ніж твори будь-якого іншого автора.
Щодо перекладів його творів українською, то перші переклади з’явилися на початку ХІХ століття. Українською мовою Шекспіра перекладали П. Свенцицький і П. Куліш (він переклав 13 п’єс), М. Старицький і М. Кропивницький. Панас Мирний зробив переклад трагедії «Король Лір». Іван Франко перекладав сонети і «Венеціанського купця», він є і засновником українського шекспірознавства. Перекладами Шекспіра в різні роки займались також Ю. Федькович, П. Грабовський, П. Саксаганський, Д. Павличко, М. Рильський, І. Кочерга, Ю. Клен. До найвизначніших належать “Макбет” Т. Осьмачки, “Отелло” М. Йогансена, “Троїл і Крессіда” М. Лукаша, “Буря” М. Бажана.
За часів незалежної України Шекспіра почало перевидавати харківське видавництво “Фоліо” у 2004. Наразі українських перекладів “Гамлета” існує десять, “Ромео та Джульєти” – п’ять, “Короля Ліра” – чотири. Автор усіх найновіших – Ю. Андрухович.
Оксана Несененко