Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

СВІТЛАНА ПЕТРАШ: Я РАДЖУ ЖІНКАМ НЕ БОЯТИСЯ ТА ЗВЕРТАТИСЯ ДО ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, АБИ ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ВІД ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Найбільше потерпають у суспільстві від домашнього насильства, як правило, жінки. Чи достатня у нас правова база для захисту прав жінок?

На сьогоднішній день у нашому суспільстві,  на жаль, дуже багато жінок потерпають від домашнього насильства. Досі були відсутні нормативно-правові акти, які б могли належним чином регулювати дане питання та захистити жінок від домашнього насильства.

Але у грудні 2017 року ситуація покращилась. Наш Президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Тож жінки стають під захист держави.

 

Що нового в боротьбі з насильством змінило нове законодавство? Охарактеризуйте його головні засади?

Є дуже багато новацій: створюється гаряча лінія, на яку жінки можуть подзвонити, висловитись, розповісти про свої проблеми, проконсультуватися з досвідченими психологами. Вся інформація про постраждалих осіб від домашнього насильства буде залишатись конфіденційною.

Створюються спеціальні підрозділи Національної поліції України та служби в державних адміністраціях (в органах виконавчої влади) у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Дані підрозділи та служби будуть інформувати постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися. Ставити на профілактичний облік кривдників та проводити з ними профілактичну роботу.

Надання допомоги постраждалим особам не залежить від звернення таких осіб до правоохоронних органів чи суду, від їх участі у кримінальному або цивільному провадженні.

Постраждалим особам буде надаватись, у разі потреби, тимчасовий притулок для безпечного розміщення. Що важливо. Раніше, через відсутність хоча б тимчасового помешкання, жінки вимушені були залишатись із кривдником під одним дахом та продовжували терпіти знущання над собою.

Створюється Єдиний державний реєстр випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, куди будуть вносити інформацію про кривдника, постраждалу особу та її потреби, випадок домашнього насильства, насильства за ознакою статі (дата вчинення; місце вчинення; форма домашнього насильства; вид шкоди чи страждань, завданих внаслідок насильства за ознакою статі).

Інновацією стає  винесення термінових заборонних та обмежувальних приписів стосовно кривдника.

Що таке терміновий заборонний та обмежувальний приписи?

Терміновий заборонний припис виноситься кривднику уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.

ЦЕ :

1) зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;

2) заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;

3) заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.

Під час вирішення питання про винесення термінового заборонного припису пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення.

Працівники уповноваженого підрозділу органів Національної поліції України можуть у встановленому законом порядку застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.

Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб.

Обмежувальний припис – це  один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків.

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис виноситься судом.

Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Чи є індикатори, які здатні чітко ідентифікувати домашнє насильство?

Так, домашнє  насильство поділяється на фізичне, психологічне, сексуальне та економічне.

           Фізичне насильство проявляється у штовханні, ударах, ляпасах, погрозою зброєю або поранення, перешкоді при способі вийти з будинку (квартири), відмова у допомозі, коли жінка хвора або вагітна, перешкоджанні у зверненні за медичною допомогою.

           Психологічне насильство проявляється у погрозах, знущаннях, образах, приниженнях, забороні виходити на роботу, забороні спілкування з родичами чи друзями, принижує на публіці, погрози у відібранні дитини.

          Економічне насильство проявляється у шантажі та погрозах не давати грошові кошти, якщо жінка не працює, а доглядає дитину, пряма заборона працювати, витрачанні сімейних грошей виключно на себе,  крадіжці грошей або матеріальних цінностей у партнера й експлуатації власності партнера заради власної вигоди.

            Сексуальне насильство проявляється у примушуванні до сексуального контакту проти волі жінки.

 

Що потрібно в першу чергу робити нашим жінкам, щоб захистити себе від домашнього насильства?

Не боятися  та телефонувати за номером 102, запроваджені кол-центри і розповідати про подію. Звертатись до відділів соціального захисту молоді та спорту, до відділу сімейної та гендерної політики Департаменту соціального захисту, які знаходяться у районних адміністраціях. Звертатись до дільничних інспекторів поліцейських. У кожному управлінні поліції є уповноважений з охорони прав та свобод людини.

 

Щорічно велика кількість жінок в Україні потерпають від домашнього насильства і лише деякі наважуються про це говорити. Чому жінки мовчать, що потерпають від домашнього насильства? Як це змінити?

Здебільшого жінки мовчать про домашнє насильство над собою, тому що відчували відсутність захисту з боку держави та правоохоронних органів. Раніше, коли на такий виклик приїжджали працівники поліції, на жаль, вони не могли нічого зробити, щоб захистити жінку від її чоловіка, кривдника. Наше законодавство зв’язувало їм руки. Чоловік, кривдник, розумів це, і тому продовжував знущатися над безпорадною жінкою. Оскільки відчував свою безкарність. Тому жінки мовчать, хоча вони розповідають про такі випадки своїм подружкам, але це залишається на рівні – «а поговорили».

Мовчать  про домашнє насильство над собою, тому що бояться чоловіка, який чинить психологічний тиск. Погроз відібрати  дитину, погрози позбавити матеріальних благ її, вигнати з будинку. Врешті – решт, просто звичка.

Жінки дуже мало думають про свої майнові права під час шлюбу. Як вони можуть завчасно їх захистити?

У наш час я б радила жінкам під час укладення шлюбу, укладати шлюбний договір. Такий договір має врегулювати майнові відносини подружжя та може позбавити жінку суперечок щодо поділу спільного майна, якщо такі виникнуть у майбутньому. А такі суперечки можуть виникнути неодмінно.

 

Назвіть найбільш резонансні випадки зі своєї адвокатської практики.

Можу розповісти таку ситуацію з моєї практики.

До мене звернулась клієнтка, з проханням про допомогу розділити спільне майно, квартиру.

Жінка, іі неповнолітній син та чоловік проживали разом у квартирі, яка була придбана під час шлюбу і записана тільки на чоловіка.

Користуючись тим, що квартира записана на чоловіка, як єдиного власника, останній чинив фізичний та психологічний тиск на свою дружину. Напевно, таким чином намагався самостверджуватись у житті.

Неодноразово здіймав руку на жінку, навіть у присутності дитини, виганяв з дому, міняв замки у вхідних дверях. Пив, часто не ночував вдома. Він нічого та нікого не боявся. Ні поліції, тому що наше законодавство зв’язувало їм руки, ні родичів жінки. Він відчував повну безкарність своїх вчинків.

Спочатку жінка вагалась, чи потрібно їй боротися з чоловіком та ще який має юридичну освіту. Ну вдарить, вона вже звикла, а так є житло.

Скажу, що рішення – боротися – було прийнято одразу, після того як вона отримала позовну заяву про розлучення. Не таке страшне було б розлучення та втрата помешкання, коли б чоловік не намагався відібрати в неї дитину.

Саме думка про те, що в неї можуть відібрати дитину, напевно, підштовхнула її до боротьби.

Рух боротьби був не простий. Психологічно.

Чоловік не очікував, що дружина наважиться на такий вчинок відстоювати свої права, та був дуже розлючений.

Після першого судового засідання жінка додому вже не поверталась, так і вимушена була піти в чому була, штанях та майці. Всі речі залишились у квартирі чоловіка, які вона довго забирала.

Це те, що рано чи пізно мало статись.

Перша перемога, дитина залишається з матір’ю.

Далі чоловік довгий час використовував гараж дружини для своїх потреб, навіть після розлучення звільняти його не бажав.

Завдяки вже отриманій впевненості у своїх правах жінка почала виселяти колишнього чоловіка з гаражу. Це, скажу, коштувало немало сил, психологічних.

Але завдяки вже набутій впевненості у своїх силах змогла виселити колишнього чоловіка зі свого гаражу.

Друга перемога.

Третя перемога – стягнення аліментів. Не важливо, що небагато. Важливо, що стягнуто. Колишній чоловік був проти аліментів. Що він тільки не робив, щоб суд відмовив жінці у стягненні аліментів. Але програв.

Все не так, як він бажав.

Боротьба в нас ще триває. Ми сподіваємось і на четверту перемогу.

 

Ця історія про волю жінки. Яка, через стільки років пригнічення, стає впевненою в собі та своїх силах. Щось, напевне, має бути поштовхом для початку боротьби. Перш за все з собою. Знайти в собі сили змінити своє життя. Не терпіти насилля над собою.

 

Інтерв’ю записала Марія Косянчук