Різдво тепер 25 грудня!

І добре, що ми тепер з усім цивілізованим світом святкуємо величезне свято людського щастя й добра саме 25 грудня!

7 січня відійшло в минуле разом із дідом морозом та снігуркою, а також із повернутими в минуле носіями дат з юліанського календаря, які живуть минулим, ідуть в минуле і дихають минулим. Отже, нехай там і залишаються!

Син божий народився: історія одного свята

Різдво – одне із головних християнських свят. Воно вважається другим після Великодня за значущістю, хоча в багатьох країнах воно й на першому місці серед святкувань.

Звідки воно пішло? Цікавий факт, але насправді в його основу лягло язичництво. Те саме, від якого в свій час відреклася київські князі. Як відомо, послідовники стародавніх релігій відзначали народження богів. Ці свята припадали на дні зимового сонцестояння – кінець грудня/початок січня. Християнська церква поступово витіснила давні свята. Втім, церковна традиція зберегла чимало того, що було притаманне саме язичництву. Так, у християн залишився стародавній звичай поминання предків, хоча і з дещо переосмисленою символікою. Водночас обрядовість зазнала змін – від магічних ритуалів люди перейшли до молитов, у яких зазвичай просили про добрий урожай наступного року та щастя й добробуту для себе й своїх родин.

Розпочинається Різдво 24 грудня – зі Святого Вечора. В Україні традиції святкування Христового передавалися від покоління до покоління. Наші прадіди чекали цього дня весь рік і ретельно до нього готувалися. Зокрема, Різдву передує сорокаденний піст, який традиційно називають Пилипівкою, оскільки останній день перед постом припадає на день пам’яті святого апостола Пилипа. 24 грудня з появою першої зірки українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Святий вечір прийнято проводити у колі всієї родини: запрошують навіть дуже далеких родичів, цього дня сім`я єдина.

Королева дня – її величність кутя. Існує 1000 і 1 її рецепт: у кожної куті різні інгредієнти та смаки.
Вона красується на столі серед ще 11 страв. Адже всі знають про те, що до Святої Вечері потрібно приготувати 12 страв. Кутя – перша страва, яку їдять.

Господар першим сідає за стіл, запалює різдвяну свічку і благословляє вечерю, після чого куштує кутю і роздає її родині. Після куті вже можна переходити до інших страв – грибів, борщу, вареників, тушкованої капусти, картоплі, узвару тощо. У різних регіонах України набір страв є різним та все ж зберігається їхня кількість. Окремо варто зупинитися на оформленні столу. У старовину стіл вистилали соломою, а долівки дому сіном – це було символом ясел, на які поклали новонародженого Ісуса. Традиційно на стіл також насипають трохи зерна і покривають скатертиною, під яку по кутках столу кладуть зубчики часнику – він оберігає родину від хвороб і злих сил. У Святвечір до хати приносять дідух – житній, пшеничний або вівсяний сніп. Він символізує урожай, добробут, дух предків і є оберегом роду. Традиція ставити на Святу вечерю дідух також тягнеться з часів язичництва.

Під час святкової вечері за столом не можна сперечатися, лаятися і лихословити. Для нашої палкої натури – ще те випробування!

Вранці 25 грудня українці вітаються фразою «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!». У цей день люди зазвичай відвідують церкву, а також ходять в гості до родичів і друзів. У перший день Різдва закінчується піст, тож українці сідають за вже по-справжньому святковий стіл та колядують.

Споконвіку існував у нашому народі гарний звичай бажати один одному і господарям щастя-здоров’я, многих літ та статків родині.

Вже по Святій Вечері колядники починають ходити по хатах, піснями та відтворенням побутових сценок вітають господарів та їхніх дітей, бажають злагоди й достатку.

Часто вони носять із собою на палиці велику зірку – вона символізує Віфлеємську, яка ознаменувала народження Христа. Перед тим, як зайти до будинку, молодь або дітлахи просять дозволу заколядувати. Коли господарі погоджуються, колядники починають співати про народження Христа, а також бажають господарям щастя, здоров’я і достатку, за що колядників обдаровують солодощами та грошима.

Вважається, що чим більше колядників відвідає оселю, тим щедрішим буде для родини рік. Давню традицію має й український звичай від Різдва виступати з вертепом. Є підстави думати, що вже в XVII-му столітті українці виставляли на Різдво вертепну драму — це був загальновідомий і по всій Україні поширений звичай, який також єднає нас із європейськими країнами.

Тож нехай Різдво 25 грудня, яке символізує перемогу світла над темрявою, оскільки саме з цієї дати відступає темрява і світла в наших днях більшає, принесе перемогу й світло на нашу стражденну українську землю! І щастя в наші душі!



Єлизавета Бикова, Тетяна Пивовар