ПЕРЛИНА БІЛЯ МОРЯ…
― Мадам, не будьте такой серйозной!- казав мені одеський таксист Алік. -від такого напряженія у вас виступают морщіни на лбу! Оно вам надо?! В Одесу с такім ліцом ніззя. Морщіни і напряженіє оставляйте дома! А до нас приїжжайтє ісключітєльно для удовольствія!
Ах, Одеса… Алік каже правду!
Я до цього часу не можу знайти відповідь, чому я так довго сюди збиралася…
Роками…
Одеса вражає з перших хвилин! Розкішні старовинні будинки, величні памятники, помпезні вулиці і затишні атмосферні дворики.
Я навіть не уявляла, що це таке гарнюще місто!
У цьому місті хочеться фотографувати кожен будинок, кожен пам’ятник.
Взагалі говорити про міські пам’ятки можна практично нескінченно. Філармонія, Будинок з атлантами, Пасаж, Будинок вчених, знамениті Потьомкінські сходи «Лондонська», Оперний театр, «Бристоль» – у цьому місті хочеться на все дивитися-роздивлятися і запам’ятати для себе назавжди!
Одеса – звичайно, баришня!
Така оригінальна, неспішна, в шовках і гіпюрах… З хорошими манерами, знає толк в науках, мистецтві і смачній їжі.
Іноді Одеса – у простій футболці і потертих джинсах, багато працює, знає, як заощадити і класно повеселитися…
Одеса – красива, енергійна, стильна, бадьора, смачна, ароматна… І трошки з витребеньками….
Ну, а як же без них?!
Я жила в маленькому затишному готельчику на вулиці Грецькій. Дворик був розкішний! Я одразу зазнімкувала старезну облізлу Волгу під крислатим кленом. Ну й антураж! ― захоплено подумала. І навіть розіслала знімок друзям. Прикольно ж…
Але як же я здивувалася, коли вранці не побачила Волжари у дворі. Занепокоєно запитала в адміністраторки Лєночки, де ж подівся реквізит. Вона залилася сміхом:
― Ви що, який реквізит?! Це машина нашого сусіда дяді Гріші! Він зранку вже поїхав на дачу!
Старий одеський дворик – це дух міста. Це особливий світ, який ховається від галасливих туристичних вулиць.
Двори Одеси мають неповторну харизму, що складається з розвішаної на мотузках вічної білизни, таємних проходів, відкритих поштових скриньок, арок з ліпнинами, старовинних сходів з кованими поручнями і навіть фонтанів. А ще тут є чудернацькі котячі будиночки! Ну й, звичайно, їх господарі ― дивовижні одеські коти!
Недивно, що екскурсії одеськими двориками стають дедалі популярнішими. Колись тут жили Мішка Япончик, «Сонька Золота Ручка» та інші знамениті аферисти, які залишили серйозний слід в історії Одеси.
Сьогодні ви вже не побачите тих дворів, що у знаменитих фільмах про Одесу… Але й те, що залишилося, вражає своєю неповторністю і оригінальністю. Такого точно більше ніде нема…
Одеса ― це перш за все атмосфера!
А як же море?! ― спитаєте ви.
Відповідаю: море на місці! Звичайно, краще, щоб водичка була плюс 25. Але, зізнаюся вам, що й у жовтні, коли температура повітря плюс 14, тут також незле!
― Мадам, в Одесу с такім сірйозним відом ніззя. ― казав таксист Алік. ― Морщіни і напряженіє оставляйте дома! А до нас приїжжайтє ісключітєльно для удовольствія!
І я йому повірила! Зняла кеди і побігла босоніж берегом моря! Хай забирають хвилі всі мої підступні зморшки і тривоги…
І ви ще роздумуєте, навіщо сюди їхати?!
Бо Одеса ― це суцільне задоволення! А море ― навіть у жовтні залишається морем…
Антоніна Палагнюк
