(Не)Відомий Грінченко
З 1 по 10 грудня ми відзначаємо «Грінченківcьку декаду» з метою вшанування пам’яті Бориса Грінченка, видатного діяча української культури та науки, ідейного лідера нашого Університету. З огляду на це редакція «Словопису», підтримуючи традицію, відкриває вам Грінченка, якого ви ще не знали.
Сімейні зв’язки
Борис Дмитрович зі сторони батька — нащадок козацького роду. Дід, Яків Грінченко, отримав звання дворянина. Літературний хист Борис Дмитрович
успадкував, очевидно, теж від своїх предків. Його рідна бабуся по батькові — двоюрідна сестра основоположника української прози Григорія Квітки-Основ’яненка. На любов до мистецтва і творчу вдачу вплинули, мабуть, і ті віддалені родинні зв’язки, в яких перебували дід письменника та художник Іван Айвазовський.
Рання творчість
Під впливом «Кобзаря» Тараса Шевченка юний Борис закохався в рідну мову. З тринадцяти років для своїх однокласників почав видавати журнал. Створює вірші, оповідання, критичні статті. Досить незвично як для підлітка
Найкраща освіта — самоосвіта
Через арешт Борису Грінченку було заборонено здобувати освіту, але, завдяки своїм зусиллям та бажанню вчитися, вже в сімнадцять років екстерном отримує звання вчителя початкового народного училища. По суті, письменник так і не закінчив вищого навчального закладу.
Зразковий батько
Борис Дмитрович безмежно любив свою доньку Анастасію. Коли вона була ще маленькою і вчилася читати, її батько почав видавати ілюстрований журнал «Квітка». У ньому було надруковано різноманітні загадки, оповідання, вірші і невеликі науково-популярні статті. А ще для навчання доньки Борис Грінченко написав «Українську граматику» та «Настину читанку».
Соціологічна діяльність
У своїй праці «Перед широким світом» Борис Дмитрович вперше в історії українського
літературознавства здійснив соціально-психологічне дослідження читацької аудиторії. А саме, вчителюючи в Чернігівській губернії, проводив народні читання, спостерігав, як книги впливають на сільського читача.
Вартовий
Народившись у рік заборони української мови, Борис Грінченко увійшов в історію, літературу, культуру, педагогіку, видавничу справу як оборонець усього національного. Саме тому він обрав такий промовистий, символічний псевдонім — «П. Вартовий» — той, хто стоїть на сторожі, оберігає, охороняє.
Близьке товариство
Борис Дмитрович вів активне листування з Іваном Франком. Завдяки такій співпраці
в галицькому часописі «Зоря» надруковано педагогічні праці письменника та переклади з англійської, німецької мов. А, очолюючи товариство «Просвіта» в Києві, Борис Грінченко співпрацював з Лесею Українкою.
Також Борис Грінченко підтримував відомого українського поета, публіциста Павла Грабовського, коли він перебував у засланні, допоміг видати його збірку «Кобза». За таку щиру дружбу Грабовський назвав свого сина Борисом, який в майбутньому стане винахідником електронного телебачення.
Дарина Кучережко