Не такий страшний вовк, як його малюють
Цей крилатий народний вислів – типовий приклад скоригованого іміджу, який активно та повсюдно застосовують PR – технологи.
Тож спробуємо відтворити ланцюжок подій, який сприяв створенню такого позитивного позиціонування вовка в публічній площині (адже це стосується не лише вовків)
Та проаналізувати наслідки всього цього.
Цілком ймовірно, що імідж страшного й безжального не давав можливості сіроманцю мати стільки здобичі, скільки б йому хотілося. Вовка остерігалися, боялися, ним активно лякали дітей, він не міг ні до кого увійти в довіру, навіть якщо й дуже цього хотів. Прибутки падали, збитки збільшувались. А тут ще й отари овець, можна сказати, влаштовували флешмоби на тему: «жорстокий та страшний», коли, завбачивши його, тікали куди видно.
І тоді до вовка прийшла лисиця-піарниця. І принесла стратегію зміни іміджу клієнта. І меседж головний намалювала – продемонструвати неочікувану слабкість. Попросити, наприклад, зайця, щоб він при всіх заїхав йому в пику.
Тож вовка, згідно з графіком медіа-планування, привселюдно бив заєць, щипав гусак, клював півень, на нього плювався козел, дражнилася жаба й показувала язика.
Зле й страшне нахабисько перетворювалося на жертву. І вже навіть без зусиль лисиці та додаткових витрат бюджету, сам по собі на теренах лісу створювався громадський рух «Захистимо вовка!», який розгорнув публічну кампанію із засудженням усіх ганебних фактів «знущання» над вовком. Ось саме тоді й вигукнув хтось гасло: «Не такий страшний вовк, як його малюють!», яке відразу ж полетіло в інформаційний простір, перетворюючись на своєрідну аксіому.
Усім запам’яталася косуля, яка, надивившись телевізора, привселюдно за вовком плакала й тужила. А ще – маленькі вухасті зайчатка, які йому повіддавали всю свою моркву й голосно, побивши всі рекорди переглядів YouTube, пищали: «Геть лапи від вовка!»
На захист вовка робилися наліпки, бантики, плакати, флешмоби… Вовка любили, жаліли, оберігали, захищали.
… Але згодом якось зненацька почали зникати звірі: першою – косуля, потім – зайці, потім – інші. Ніхто не міг второпати, що й до чого. Раніше б думали на вовка. Але ж тепер усі знали, що він інший і зовсім не страшний!
Між тим винахідлива лисиця, роблячи моніторинг суспільних настроїв, включно із заявами деяких критично мислячих експертів, почала розробляти наступну PR-кампанію під назвою «Вовк в овечій шкурі». Мова – про наймасовіший флешмоб в історії лісу: показове одягання вовком та його прихильниками штучних, не овечих, шкур. Щоб упередити негатив та знівелювати подвійний підтекст наступного крилатого вислову про вовка. А на них, як відомо, невичерпно багата народна вигадка
#Ukraine #slovopys #mova #ukrayinska #modno#suchasno #diznavaymosbilhe #narodniprikazki
Тож спробуємо відтворити ланцюжок подій, який сприяв створенню такого позитивного позиціонування вовка в публічній площині (адже це стосується не лише вовків)
Та проаналізувати наслідки всього цього.Цілком ймовірно, що імідж страшного й безжального не давав можливості сіроманцю мати стільки здобичі, скільки б йому хотілося. Вовка остерігалися, боялися, ним активно лякали дітей, він не міг ні до кого увійти в довіру, навіть якщо й дуже цього хотів. Прибутки падали, збитки збільшувались. А тут ще й отари овець, можна сказати, влаштовували флешмоби на тему: «жорстокий та страшний», коли, завбачивши його, тікали куди видно.
І тоді до вовка прийшла лисиця-піарниця. І принесла стратегію зміни іміджу клієнта. І меседж головний намалювала – продемонструвати неочікувану слабкість. Попросити, наприклад, зайця, щоб він при всіх заїхав йому в пику.
Тож вовка, згідно з графіком медіа-планування, привселюдно бив заєць, щипав гусак, клював півень, на нього плювався козел, дражнилася жаба й показувала язика.
Зле й страшне нахабисько перетворювалося на жертву. І вже навіть без зусиль лисиці та додаткових витрат бюджету, сам по собі на теренах лісу створювався громадський рух «Захистимо вовка!», який розгорнув публічну кампанію із засудженням усіх ганебних фактів «знущання» над вовком. Ось саме тоді й вигукнув хтось гасло: «Не такий страшний вовк, як його малюють!», яке відразу ж полетіло в інформаційний простір, перетворюючись на своєрідну аксіому.
Усім запам’яталася косуля, яка, надивившись телевізора, привселюдно за вовком плакала й тужила. А ще – маленькі вухасті зайчатка, які йому повіддавали всю свою моркву й голосно, побивши всі рекорди переглядів YouTube, пищали: «Геть лапи від вовка!»
На захист вовка робилися наліпки, бантики, плакати, флешмоби… Вовка любили, жаліли, оберігали, захищали.
… Але згодом якось зненацька почали зникати звірі: першою – косуля, потім – зайці, потім – інші. Ніхто не міг второпати, що й до чого. Раніше б думали на вовка. Але ж тепер усі знали, що він інший і зовсім не страшний!
Між тим винахідлива лисиця, роблячи моніторинг суспільних настроїв, включно із заявами деяких критично мислячих експертів, почала розробляти наступну PR-кампанію під назвою «Вовк в овечій шкурі». Мова – про наймасовіший флешмоб в історії лісу: показове одягання вовком та його прихильниками штучних, не овечих, шкур. Щоб упередити негатив та знівелювати подвійний підтекст наступного крилатого вислову про вовка. А на них, як відомо, невичерпно багата народна вигадка
#Ukraine #slovopys #mova #ukrayinska #modno#suchasno #diznavaymosbilhe #narodniprikazki
