МИКОЛА ГЕ, ТВОРЧІСТЬ ЯКОГО ХОТІЛА ВКРАСТИ росія

13 червня 1894 року на Чернігівщині відлетіла у вирій душа уславленого українського художника з французьким корінням Миколи Ге. Але залишилась його творчість – багатогранна, глибинна, загадкова й неосяжна.

Його прадід-француз під час революції емігрував колись з Франції в наші краї та відкрив фабрику. Дід художника Жозеф (Осип) Ґе був на військовій службі неподалік Полтави – невдовзі на Зіньківщині він одружився з дочкою українського поміщика красунею-українкою козацького старшинського роду Дарією Коростовцевою. Так почав розростатися рід…

Батько Миколи Ге – Микола Осипович – був офіцером. Проте після відставки поміщик, удівець одружився вдруге, переїхав з родиною до Києва, згодом купив маєток у с. Попелюхи Могилівського повіту, де пройшло дитинство Миколи. Один із яскравих спогадів молодшого Ге був про те, як батько купив за 25 карбованців і привіз додому песика у мішку, який став вірним другом і слугою для Миколи.

Дитинство у майбутнього художника було цікавим та багатогранним, його виховували тітки, бабусі та няні. Коли він виріс, батько став замислюватись над його подальшою освітою. І 1840 року Микола приїхав до Києва. І вступив до приватного пансіону на Лютеранській. Там він став дивувати своїх учителів яскравими успіхами в малюванні. Далі була гімназія, де Микола навчався шість років. Навчався також на математичному факультеті Київського університету, а далі – в Академії мистецтв.

Загалом у житті Миколи Ге мистецтво займало багато часу – відвідини театру, захоплення музикою, живопиом. Він насолоджувався та творив сам…. Та невдовзі випадкова зустріч зі старим знайомим Парменом Забілою перевернула життя: завдяки йому він познайомився із майбутньою дружиною Ганною Забілою. Наш герой закохався в дівчину через листування, навіть не бачивши її, в листі попросив стати його дружиною. Вона погодилася. В одному з листів до нареченої він написав: «Дякую Богові, що я художник». Він любив те, чим займався.

У жовтні 1856 р. Микола Ґе та Анна Забіла повінчалися. Навесні 1857 р. молоді вирушили у довгу подорож до Італії, відвідали Саксонську Швейцарію, Мюнхен, Париж. На початку серпня вони були в Італії, оселились спочатку у Римі, згодом – у Флоренції. Робота повністю поглинула митця – вражений красою італійської природи, він намалював багато знакових картин. Там у них народилося двоє синів – Микола та Петро. Після поїздки він написав свою «Таємну вечерю», яку називають найунікальнішим світовим творінням.

У 1875-му Ге назавжди переселився в Україну, де купив невеличкий хутір. І останні 18 років прожив на Чернігівщині, на хуторі Іванівському Борзнянського повіту.

Наприкінці життя Микола Ґе написав автопортрет-підсумок, у якому відбилося його напружене духовне життя: схожий на біблійного пророка Микола Ґе залишався наодинці з вічністю.

Микола Миколайович помер раптово. Поїхав у гості до сина у Ніжин, потім повернувсь додому скликав рідню, щоб сісти за стіл… І, не дочекавшись гостей, загадково відійшов у вічність.

«Твори мистецтва – найвищий твір людського духу; воно дає життя, воно удосконалює людину», – одне з його відомих висловлювань. Краще й не скажеш.

Авторка Оксана Несененко