Українські фанхати збільшують свій простір

#Переходьмо_на_українську

Фанхата – це український варіант англомовного слова fandom, яке означає “фанатство”, назва неформального субкультурного явища, учасники якого мають спільний інтерес до якогось певного твору мистецтва — фільму, книги, серіалу тощо.

До війни українські фанхати були у тіні роснявих фандомів, кількість контенту роснявою мовою була в рази більше, і навіть багато українців творили мовою ворога, через безліч причин, але основні – це “меншовартість” (вважали, що український контент буде привертати менше уваги), або ті українці були російськомовними. І тому у зв’язку з цим українського контенту було менше, ніж могло бути.

Але після 24 лютого думка більшості українців кардинально змінилася і пріоритети також змінилися, людей і творців в українських фанхатах стало у стократ більше. Саме тому тому вони стали розвиватися за багатьма напрямками.

Українці-ютубери, які були російськомовними, стали переходити на українську мову. Одна з таких – летсплеєрка і феміністка М’йору, яка з початку повномасштабної війни вирішила допомогти з українським контентом. Вона проходить різні ігри, проводить стріми і завжди від неї віє затишною атмосферою.

Також є сайт Manga/in/ua – український вебпортал, присвячений українському перекладу японських коміксів (манґа, манхва, маньхуа, ваншот, додзінсі, вебманхва та вебманьхуа), а також публікуванню української манґи, де можна безкоштовно їх читати. Після 24 лютого можна було побачити мільйон постів про створення нових команд для перекладу української манґи та інших коміксів.

Також  5 травня вийшла українська гра візуальних новел під назвою “Moon Chai Story”. Візуальна новела — жанр відеоігор, в якому історія подається гравцеві з допомогою статичних зображень, текстових блоків і звуків. І саме у цьому додатку можна пройти поки що лише по 1 серії двох історій – “Сирин” (історія про українську школу чарівництва) та “You can do it!” (детективна історія). Розробниці цієї гри працювали над нею задовго ще до війни і не побоялись випустити її зараз.

На мою думку, український контент має дуже великі перспективи і про нього більше чутимуть  поза межами України.

Вікторія Вовк,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка