Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Розстріляне відродження. Український поет-футурист Михайль Семенко

У 20-30-х роках ХХ століття українська література просто «вибухнула» творчим підйомом, ніби намагаючись компенсувати оте кількасотлітнє відставання, зумовлене імперським гнобленням культури та мови.  Тож митців, котрих налічувалось понад 5000, називали її відродженням. Згодом вони стали горезвісним “розстріляним відродженням”:  понад 1100 творців вбито, “зникли безвісті ” , “наклали на себе руки “… 

Одним з таких був і Михайль Семенко – основоположник та теоретик українського футуризму . 24 жовтняя 1937 року його було розстріляно в підвалах Жовтневого палацу разом з іншими українськими письменниками, поховано в братській могилі в Биківнянському лісі.

Народився на Полтавщині, рано почав писати. Свою першу збірку “Prelude” Михайло Васильович  видав у 1913-му, а вже наступного року маніфестом оголосив про прихід українського кверофутуризму – мистецтва пошуку.

Той же Маяковський вбачав у його віршах особливу мелодику, що нагадувала йому скрипку.

Та на початку 20-х ця музика перестає лунати : вибуховий характер, революційний час, сварки з дружиною … Та виною творчої кризи Михайль вбачає саме власну нереалізованість :”Українське слово має відійти від класичної літератури “.

Працює. Активний і плідний, Семенко лише з 1918 по 1931 видав близько двадцяти книг. Революційні погляди поета, його захоплення урбаністичними мотивами та мовними експериментами певний час вписувались у загальні тенденції нової радянської літератури, але чим далі – тим більше епатажний Семенко нервував більшовицьку владу з її соцреалізмом .

У пошуках себе, в середині 20-х, знайомиться з відомою акторкою одеського театру Наталією Ужвій, яка знову надихнула писати вірші . Митець пішов від вагітної дружини до нової музи .

Під впливом критики Семенко відходить від футуризму, оспівує більшовицьку революцію («Малий кобзар і нові вірші»).

37 рік став переломним: Михайль йде від відомої акторки, проводить і свій останній творчій вечір. Арешт. На протоколі – підпис титулованої одеської театралки Ужвій. Син поета не цурається звинувачувати, мовляв, усі сталінські ордени – відплата за його батька.

Семенка звинуватили в тому, що він, як член “української фашистської націоналістичної терористичної організації” (якої ніколи не існувало), намагається скинути радянську владу в Україні. Після тижнів допитів, зламаний морально, поет підписав зізнання.

 

Анкета арештованого. Фото із розсекречених архівів КДБ

 

23 жовтня 1937 року на закритому судовому засіданні Михайлу Семенку винесли вирок за сфабрикованим звинуваченням: “…В 1935 году подсудимый Семенко установил связь с участником организации Нагорным и по заданию последнего создал террористическую группу из четырех человек, предназначенную для совершения террористического акта против тов. Косиора, снабдив в этой целью участника организации Скубу бомбой. … В феврале м-це 1937 года получил задание от Нагорного о создании третьей террористической группы для совершения террористических актов против руководителей ВКП(б) и Советского правительства в день октябрських торжеств … Военная Коллегия Верховного суда Союза ССР приговорила Семенко Михаила Васильевича к высшей мере уголовного наказания ─ расстрелу, с конфискацией всего, лично ему принадлежащего имущества”.

 

Вирок суду. Фото із розсекречених архівів КДБ

 

Через 20 років після страти Михайло Семенко був реабілітований. Справу українського футуриста було переглянуто за проханням його дітей, які нічого не знали про розстріл батька. Про реабілітацію Семенка також клопоталися письменники Олесь Гончар та Юрій Смолич. Жодних матеріалів, які засвідчують приналежність Семенка до терористичної організації, в архіві КДБ знайдено не було.

 

В’ячеслав Кучеренко