Липа Петра Могили

Історія про липу Петра Могили – красива, древня і повчальна.
Липа – природня й історична пам’ятка – наче демонструє вагу століть, яка випали на її долю і яку вона з достоїнством тримає, схиливши, але не впустивши стовбур. Коли дивишся на неї, таке враження, що це дерево ніби усвідомлює всю суєтність людського життя і знає те, справжнє, цінне, що нам осягнути не дано.

Кажуть, легендарну липу посадив колись відомий митрополит Петро Могила у 1635 році на честь часткової відбудови Десятинної церкви. Але є й прихильники інших версій: мовляв, її було посаджено ще за часів київських князів та до руйнації Десятинної церкви монголо-татарами. Але тут якраз той випадок, коли – ні підтвердити, ані заперечити. Одна липа знає. Але вона не говорить. Може, й говорить, та ми не вміємо чути. Вміємо стрічки в’язати зі своїми безглуздими з позицій вічності (а в цього дерева саме такі позиції) бажаннями. Тож біля липи – табличка з проханням до людей не робити цього, адже унікальна пам’ятка зазнає таким чином руйнації.

Липа Петра Могили знаходиться на початку Андріївського узвозу у Києві поряд із залишками Десятинної церкви та неподалік Національного музею історії України.

Якщо версія про її давніше походження правдива, то вона вистояла два епохальні вибухи: руйнування в 1240 році Десятинної церкви ордами хана Батия та знесення церкви комуністичною ордою у 1928 році. Німий, впертий, правдивий і вічний свідок. Який надовго пережив безумних руйнівників.

Тепер вона переживає знову нашестя нащадків Батия в Україну, але дістатися цього разу їм до липи вже зась.

Якщо ж правдива версія, що їй 400 років, то цілком можливо, що саме біля неї народились відомі сентенції теолога, філософа, мізантропа Петра Могили. Згадаймо деякі з них: «Безкорисливість – це самого себе пізнати, істинне дзеркало світу і все, що в світі», «Ледве люди починають жити, а вже смерть над ними різноманітні сіті наставляє», «Намагайтеся власні недоліки пізнавати», «Ніхто-бо, хто ненавидить, себе не утримає, і не збереже, і не знайде». Місце, де знаходиться липа, надзвичайно енергетичне. Адже це – територія Київського дитинця: центральної укріпленої частини центру міста в Давній Русі.

Тепер сюди ходять кияни, гості та туристи, а під сходами іноді грають музиканти, намагаючись мелодією зобразити час.

Але ніхто й ніщо не здатен зобразити його так, як оця багатовікова загадково-мовчазна й філософська липа. Липа Петра Могили.