Зменшувально-пестливі форми слів в українській мові

“Сонечко”, “рибонько”, “зайчику”, “котику”…

Присутність зменшувально-пестливих форм у нашій мові роблять її унікальною та емоційно-забарвленою.

Однією з особливостей української мови, яка розширює виражальні можливості та збагачує словниковий запас, є малі й пестливі форми слів. Дослідження цієї особливості нашої мови показує, що зменшувально-пестлива форма має глибоке історичне коріння й широко вживається в усіх сферах життя.

Перша згадка про зменшувально-пестливу форму є в слов’янському діалекті в першому тисячолітті нашої ери. Згодом ці форми знайшли своє місце в середньовічних писемних пам’ятках, зокрема в «Слові про полк Ігорів». У цьому творі зустрічаємо пестливі форми типу «дівчинко», «красуне» тощо. Вони допомагають авторам письмових текстів підкреслити специфіку описуваних об’єктів і висловити ставлення до них.

У середині ХІХ століття зменшувально-пестливі форми стали широко використовуватися в літературній мові. Тарас Шевченко вживав такі форми у своїх творах, наприклад, «сестриця», «хлопчик», «кізочка». У той же час, зменшення слів у народній мові було набагато поширеніше, і відображалося в повсякденному спілкуванні та у фольклорі. Наприклад, у народних казках ми можемо зустріти такі зменшувально-пестливі форми, як «зайченя», «вівченя», «мавпочка».

Зменшувальні форми використовуються не тільки для підсилення виразності, але й для створення інтимної або дитячої атмосфери у спілкуванні. Наприклад, батьки можуть звертатися до своїх дітей зі словами типу “маленький”, “зайчик”, “сонечко”. Це допомагає створити більш теплу та доброзичливу атмосферу в сімейному спілкуванні.

Зменшувальні форми також використовуються у мовленні для набуття емоційного відтінку. Наприклад, слово “книжка” може бути замінене на “книжечка”, щоб підкреслити невеликий розмір та незначну важливість книги, або на “книжонька”, щоб висловити теплоту чи лагідність щодо неї.

Зменшувальні форми також зустрічаються у термінах різних професій. Наприклад, у медичній галузі використовуються такі терміни, як “ін’єкція”, “крапельниця”, “операція”, а їх зменшувальні форми – “ін’єктик”, “капелюшка”, “опереточка”. Це допомагає лікарям та медсестрам вести з пацієнтами м’яку та лагідну мову.

У сучасній українській мові зменшувально-пестливі форми залишаються популярними, а їх використання поширене в різних сферах життя, від повсякденного спілкування до наукових та професійних термінів. Вони допомагають підкреслити виразність мови, надати їй більш особистого характеру та створити атмосферу теплоти й доброзичливості в спілкуванні.

Вікторія Бокова