У парламенті Нової Зеландії відбувся показ українського фільму “Війна химер”

Днями в Парламенті Нової Зеландії відбувся показ фільму «Війна химер» українських режисерок Анастасії Старожицької та Марії Старожицької.

Депутат Парламенту Рейчел Бояк визнала стрічку емоційно щирою особистою історією про зіткнення кохання з війною і переконана, що стрічку варто побачити новозеландцям по всій країні.

Глядачів, зокрема, зацікавили документальні свідчення того, що російські війська увійшли на українську територію ще 2014 року. Ці кадри російських полонених солдат-строковиків надав для стрічки один із військовослужбовців батальйону “Донбас”, який сто днів у полоні ховав картку з відео, ризикуючи життям. На думку депутата Парламенту Філа Твіфорда, демонструвати такі речі важливо задля протидії російській пропаганді.

Під час обговорення йшлося про те, що Нова Зеландія послідовно підтримує Україну, від військових інструкторів та добровольців у лавах Міжнародного легіону до гуманітарної допомоги, як державної, так і зібраної силами української громади.

Депутати занотували пропозицію режисерок запросити українських поранених на реабілітацію і оточити літнім теплом, доки в Україні зима.

На показ також завітали активісти Української громади Велінгтона Ukrainian Gromada of Wellington на чолі з Ольга Воробей, були нащадки першої хвилі української еміграції 40-х років минулого століття.

Задля збору коштів на допомогу українським військовим Асоціація українців Веллінгтона у день ЗСУ, 6 грудня, провела показ “Війни химер” в Веллінгтонському університеті Вікторія. Ініціатива цього показу та запрошення до столиці Нової Зеландії належить активістові української громади, студенту цього університету Олексію Степурі.

Новозеландській молоді цікава українська військова історія, що твориться прямо зараз. Фільмування того, з яким настроєм молоді люди добровільно та вмотивовано йшли захищати власну країну у 2014-му, дає відповідь на питання, як Україна встояла перед широкомасштабним вторгненням у 2022-му і продовжує давати відсіч російській агресії.

Після показу глядачі розпитували в режисерок про подальші кінематографічні плани в Новій Зеландії. Авторки розповіли про два проекти із завершеною розробкою, дотичні до України та Нової Зеландії – документальну особисту історію “Мій ківі-тато” та гротескну антиутопію про те, що робитиме людство, якщо побічним ефектом воєн буде знищення озонового шару планети.