Словарь української мови Бориса Грінченка
«Словарь української мови» Бориса Грінченка називають найповнішим та лексикографічно-досконалим словником початку ХХ століття. Саме він приніс особливе визнання письменнику.
Перші спроби
Згідно зі словами Миколи Плевако у його творі «Життя та працю Бориса Грінченка», Борис Дмитрович ще у 13 років прочитав «Кобзаря» Тараса Шевченка і вирішив писати тільки українською. Для того, щоб її вивчити, він почав читати твори наших кращих письменників. Тоді ж – у 1876-1877 роках – є перші згадки про спроби створити власний словник української мови. На жаль, до нашого часу нічого із рукописів не збереглося.
Як починався словник
Через декілька років, у 1880-х, тоді ще незнайомий Грінченку Володимир Науменко та члени «Старої громади» починають створення словника української мови, базуючись на матеріалах, отриманих від Пантелеймона Куліша. Ближче до 1890 року починається перше редагування. А вже у 1896 році словник на перші дві літери алфавіту розсилають передплатникам як безкоштовний додаток до журналу «Киевская старина».
Залучення Бориса Грінченка
До праці над укладанням словника було залучено такі видатні українські постаті, як: Микола Лисенко, Михайло Драгоманов, Володимир Антонович, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький та інші. Однак, у 1907 році за ініціативи Євгена Чикаленка, доєднується Борис Грінченко та бере на себе основну роботу над словником. Згідно з вимогами, в результаті у словнику мало бути не менше 52000 слів. Врахувавши вже видані перші дві літери алфавіту, Борису Дмитровичу треба було зробити понад 50000 виписок. Своєю чергою, Грінченко прагнув, аби словник вийшов до друку під його прізвищем. Дійшовши згоди, письменник приступає до роботи.
Робота над словником
Протягом 1907-1909 років відбувається активний збір інформації та написання словника. До роботи активно залучається його дружина Марія Миколаївна Грінченко – письменниця та перекладачка, відома під псевдонімом М. Загірня. Для створення словника було використано художню літературу, інші словники, фольклорні джерела, журналістські тексти, власні напрацювання Грінченка (здебільшого, це діалектні й фольклорні слова). За ці два роки було опрацьовано величезну кількість матеріалу. Нарешті, у 1909 році друкується та випускається четвертий – останній! – том «Словаря української мови». Врешті-решт, готовий «Словарь української мови» містить понад 68000 слів з перекладом або тлумаченням їх російською мовою.
Перевидання та оцифрування
Таким чином, робота Бориса Грінченка над словником була завершена. Проте, у 1927-1928 роках за редакцією Сергія Єфремова та Андрія Ніковського було перевидано перші три томи (це літери А – Н). Мовознавці додали нові матеріали до словника. Загалом словник мав сім перевидань. А пізніше його було оцифровано. Нині кожен може переглянути словник, він є у вільному доступі.
Вікторія Маленко