Літопис Самовидця: журналістика подій
Часто більшість студентства розглядають давню українську літературу як щось не цікаве, нудне й позбавлене будь-якої цінності. Однак тут ми охоче заперечимо. Це залежить від того, під яким кутом на це поглянути. А що як Літопис Самовидця – це оригінальний твір журналістики подій з елементами аналітики й розслідування? Чом би не розглядати таку роботу як успішний кейс якісної журналістської роботи? Нижче кілька аргументів, чому Літопис Самовидця вартий вашої уваги?
Тематика твору
Журналіст Самовидець веде неупереджену, беземоційну трансляцію з виру подій — Національної революції 1648–1676 років. Автор на конкретних подіях викладає основні причини польсько-українського конфлікту. Аналітика та раціональність — сильні сторони Самовидця. Однак без авторської суб’єктивности також нікуди не дітися: його ставлення до козацької верхівки, різних суспільних станів найяскравіше засвідчує оповідання про сплановану Москвою Чорну раду 1663. З багатьох висловлювань автора випливає, що він був прихильником сильної гетьманської влади, виразником інтересів заможного козацтва. Розслідування та їхня аргументація заслуговують окремого відзначення, адже автор засуджував боротьбу різних політичних партій та соціальні заворушення, що тривали з 1658 до початку гетьманства Івана Мазепи.
Оригінальність твору
Насамперед автор перебуває у вирі подій, на відміну від літописів Граб’янки чи Величка, які лиш фіксують зібрану інформацію у нижчих за рангами писарів. Однак твір є ще й неоціненною знахідкою для істориків, адже містить повідомлення про такі події і явища, які не збереглися в жодних документах, або ж передані тенденційно, з фактичними помилками. Мова і стиль заслуговують окремим похвальних од: твір позбавлений книжності, риторичних прикрас і впливу польської чи латинської літератури. Мовознавці зазначають, він більше подібний до розмовної мови козацтва, аніж до патетичної книжності. У чомусь Самовидець є одним з перших фольклористів: використовує народні епітети й метафори, вдається для типових для народного епосу гіперболізацій (кров текла рікою), записує влучні прислів’я й приказки. А як доповнення до всього автор-новатор не дотримується літописної стильової традиції, яка тоді була поширена в Україні, а дотримується власного потокового викладу.
Прихованість авторства
Визначити, хто цей відважний стрімер національно-визвольної боротьби досі вельми складно. Так, Панько Куліш, альтруїстично видаючи рукопис подій, додає заголовок, який умовчує ім’я автора: «Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, які були в Малій Росії по його смерті». Хто ховається за псевдонімом «Самовидець»? Одне з припущень —полковник Ф. Кандиба, інше — підскарбій Р. Ракушка-Романовський, або ж писар І. Биховець. Однак близькість до самого Хмельницького одностайно свідчить, що автор літопису був козаком зі старшини, близьким до верхівки Війська Запорозького.
Дарина Кучережко,
студентка факультету журналістики Університету Грінченка