Київ Владислава Городецького

Шість найвідоміших будинків Городецького у Києві

Владислав Городецький – один із найвідоміших архітекторів України, автор вишуканих химерних споруд, прізвище якого тісно пов’язане з нашою столицею.

Поляк за походженням, Городецький залишив величезну архітектурну спадщину в Україні та далеко за її межами, втім найбільшої шани митець заробив саме у Києві, де його й нині називають “місцевим Гауді”. Тому саме про найвідоміші київські споруди Городецького йтиме мова у цій невеликій пізнавальній статті.

1. Прибутковий будинок з торговим домом Йосифа Кімаєра

Будівлю на вулиці Миколаївській (нині вул. Городецького 13) було споруджено на замовлення австрійського підприємця Йосифа Кімаєра у 1895—1897 роках. Тоді тут виготовляли та продавали високоякісні меблі з імпортних матеріалів.

До зведення споруди приклався також київський архітектор Мартин Клуг, відомий автор прибуткових будинків.

Будівля сильно постраждала під час “вересневої пожежі” 1941 року, спричиненої радянськими військами під час нацистської окупації Києва.

Сьогодні на Городецького 13 розташовано офіс Міністерства юстиції України, а також вхід до станції метро “Хрещатик”.

2. Будинок Бендерського

Нелегка доля спіткала будинок на Великій Васильківській. У XIX столітті він змінив багатьох власників, аж поки не припав до душі київському торговцеві Левові Абрамовичу Бендерському, який повністю перебудував споруду за проєктом Городецького. Будівництво п’ятиповерхового прибуткового будинку разом з прибудовами у дворі було завершено близько 1901 року.

На першому поверсі тоді розмістили крамниці з усілякою всячиною: від бакалії до меблів, а поверхами вище – житлові квартири та службові приміщення.

Як і торговий дім Кімаєра, будинок Бендерського було майже зруйновано у вересні 1941-го. 1948-го року споруду відновили, втім первісне оздоблення фасаду було назавжди втрачено.

3. Київська кенаса

Сакральну будівлю було споруджено 1902-го для караїмської громади Києва коштами  тютюнового промисловця Соломона Когена. Співавтором кенаси став італійський скульптор Еліо Саля, який впродовж років втілював найяскравіші мистецькі ідеї Городецького.

З приходом до влади комуністів діяльність караїмської громади припинилася. Сьогодні будівля колишньої кенаси належить Національній спілці театральних діячів України.

4. Будинок з химерами

Чи не найвпізнаваніший будинок Києва раніше називали просто “будинком Городецького”, оскільки його архітектор спорудив для власних потреб. Розкішний маєток з прибутковими приміщеннями та квартирами для оренди, образ якого мав би закарбовуватися в пам’яті всякого міщанина.

Все почалося 1901-го: ділянка на крутосхилі дісталася Городецькому мало не за дарма, оскільки ту вважали непридатною для забудови. Втім, вже за рік на ній постав основний фасад, а в 1903-му було завершено й опоряджувальні роботи.

Найважливіша частина композиції – “химери”: тварини, птахи, риби, плазуни та міфічні створіння, що їх Еліо Саля виліпив з цементу за ескізами Городецького, натхненного численними подорожами до Африки та Азії.

Будинок має три поверхи з лицьової сторони (що нині на вул. Банковій) та ще шість з протилежного. Городецький жив у найбільшій квартирі на першому поверсі, що охоплювала увесь бельєтаж, усі інші квартири – здавав у винайм. У підвалі архітектор облаштував майстерню.

Через фінансові труднощі у 1912-му Городецький заклав маєток для сплати боргів, втім викупити його з-під застави так і не зміг. Великому архітектору не судилося зустріти старість у власному помісті.

Впродовж років “Будинок з химерами” неодноразово змінював власників, пережив падіння двох імперій та другу світову війну. Нині споруда має статус Офіційної резиденції Президента України: тут справляють урочистості та влаштовують дипломатичні зустрічі на найвищому рівні.

5. Національний художній музей

Музей мистецтв та старожитностей було засновано зусиллями української інтелігенції наприкінці XIX століття.

1896-го міська влада Києва виділила ділянку на вулиці Олександрівській (нині Грушевського). Того ж року проєктування споруди доручили московському архітектору Петру Бойцову, втім, дозволу на будівництво він не отримав. Тоді до справи було залучено Владислава Городецького, який доопрацював план та впродовж кількох років керував роботами. Скульптури на фасаді виконував Еліо Саля.

Відкриття музею відбулося 30 грудня 1904-го. Більшість експонатів для експозиції пожертвували Богдан та Варвара Ханенки, родина Терещенків, Вікентій Хвойка, Данило Щербаківський, Микола Біляшівський та інші.

6. Костел святого Миколая

Величаву готичну споруду будували довгих десять років (1899–1909 рр.). Кошти на будівництво костелу надавала католицька громада Києва, зокрема родини Браницьких, Потоцьких та Олізарів.

Спорудженню передувала тривала підготовка та жвава дискусія у місцевій пресі. Комітет будівництва організував конкурс планів майбутнього храму. Відтак для реалізації було обрано проєкт студента-інженера Станіслава Воловського, якого через брак досвіду так і не допустили до будівництва, тож зведення костелу доручили Городецькому. Досвідчений архітектор поєднав ідеї найкращих проєктів конкурсу, додав деталей та збагатив декор. За виготовлення скульптур знову варто подякувати Еліо Салю.

6 грудня 1909-го року костел освятили в присутності величезної кількості людей: міщан, духовенства та чиновників. Відкриття костелу святого Миколая стало визначною подією в житті католицької громади Києва.

Будівля зазнала тяжких руйнувань під час другої світової. У повоєнні роки будівлю відреставрували, згодом із неї зробили архів: на башти встановили радіоантени.

Сьогодні в костелі відбуваються богослужіння та концерти органної музики.

Віктор Ситник