Кохання, що стало мистецтвом: Олекса Новаківський

Олекса Харлампійович Новаківський – видатний український художник, педагог та громадський діяч, який зробив значний вплив на розвиток українського мистецтва в першій половині ХХ століття. Народився він у селі Слободо-Ободівка на Вінниччині, 14 березня 1872 року в родині лісника.
Мистецьку освіту здобув, навчаючись в Одесі у художника-декоратора Ф. Клименка. Згодом, Олекса навчався в Краківській академії мистецтв у Яна Станіславського — відомого польського художника українського походження.
Після закінчення мистецької академії, Новаківський переїхав у село Могила у передмісті Кракова. Там винайняв кімнату у Розалії Пальмовської, вдови, яка мешкала із донькою – Анною-Марією. Анна стала його натхненням і музою, а згодом коханою дружиною. Він же нічого не міг пообіцяти їй крім вірності та злиднів. Пара побралася у серпні 1914 року, після переїзду до Львова. Вінчав їх сам митрополит Андрій Шептицький. Анна була зображена на його картинах « Пробудження», «Коляда» та «Втрачені надії. Визволення».

У 1923 році у Львові Новаківський заснував власну художню школу, завдяки фінансовій підтримці митрополита Андрія Шептицького, яка стала осередком українського мистецтва. Проте, не можна сказати, що школа існувала винятково завдяки вкладу Шептицького. Він зробив поштовх задля її відкриття, але вдосконаленням і розвитком займався безпосередньо Олекса. В цій школі навчалося близько 100 учнів, серед них майбутні визначні митці, зокрема Святослав Гординський, Мирон Левинський та Едвард Козак.
У 1924 – 1925 роках Новаківський очолював факультет мистецтва у Львівському таємному українському університеті, де також викладав лекції. Згодом, у будинку на вулиці Міцкевича, де знаходився університет , діятиме художньо-меморіальний музей О. Новаківського.

У 1925 році дружина митця померла. Сиротами залишилися двоє синів: п’ятирічний Ярослав та трирічний Ждан-Олекса. Сам же художник помер через 10 років, 29 серпня 1935 року, внаслідок хвороби. Похований на Личаківському цвинтарі поряд зі своєю музою Анною. Синами подружжя опікувався надалі сам митрополит Шептицький. Обидва хлопчики здобули гарну освіту. Згодом, Ярослав стане визначним архітектором, а Ждан – лікарем.

Статтю підготувала Ірина Чух,

студентка факультету журналістики Університету Грінченка