Хто такі зниклі безвісти люди і хто займається їхнім пошуком: роз’яснення правника

З початку повномасштабної військової агресії росії проти України спостерігається зростання кількості осіб, які зникають безвісти.
Згідно зі статистикою Міністерства внутрішніх справ України, станом на листопад 2024 року в Україні нараховувалося 53 868 осіб, які вважаються зниклими безвісти, серед яких — цивільні, військові, а також діти.
Тому розшук цих людей — одне з головних завдань нашої держави, як і визначення на нормативно-правовому рівні правового статусу особи, зниклої безвісти.
2 липня 2018 р. було ухвалено Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», що набув чинності 2 серпня 2018 р. На жаль, цей закон не працює повною мірою, хоч і минуло чимало часу з моменту його ухвалення.

Визначення «особи, зниклої безвісти»
Тривалий час визначення «особи, зниклої безвісти» не мало належного закріплення, адже у науковій літературі та в законодавстві траплялися різні формулювання.

Так, «Юридична енциклопедія» за редакцією Ю. С. Шемшученко пропонує дефініцію — «безвісти пропалий» (особа, яка зникла раптово і місцеперебу-вання якої невідоме) та не дає чіткого розуміння цього терміна.

У цивільному законодавстві вживають термін “фізична особа безвісно відсутня». Відповідно до ст. 43 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Згідно зі ст. 46 Цивільного кодексу України, особа, оголошена померлою, — це оголошена на підставі рішення суду фізична особа: а) щодо якої у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років;

б) яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку — протягом шести місяців;
в) яку можливо вважати загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
г) яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду.
Згідно з Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», особа, зникла безвісти — це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук. Серед правників таке визначення вважається найбільш прийнятним.

Хто може бути заявником про зникнення особи

У ст. 18 цього ж закону дається чіткий перелік осіб, які можуть бути заявниками про факт зникнення особи. Зокрема, заява може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом дер-жавної влади, органом місцевого самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Також заява про розшук особи, зниклої безвісти, може бути подана Комісією з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, якщо вищезазначені особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи.

У визначенні не вказано, протягом якого строку не має бути відомостей про місцеперебування особи. Натомість, у законодавстві наголошено, що особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено,
проведення розшуку такої особи не припиняється до встановлення
її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.

Які юридичні наслідки визнання особи, що зникла безвісти?

Це питання дещо розкрито у ст. 44 Цивільного кодексу України, де йдеться про опіку над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також особи, зниклої безвісти, зокрема вказано:
1) на підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та вста-новлює над ним опіку;
2) за заявою зацікавленої особи або органу опіки та піклування над майном особи, зниклої безвісти, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.

Варто звернути увагу на другий пункт, де вказано, що опіка над майном особи, зниклої безвісти, може бути встановлена нотаріусом до ухвалення судом рішення про визнання її безвісно відсутньою. Тобто безвісна відсутність особи встановлюється рішенням суду, а для визнання особи, зниклої безвісти, такого рішення не потребується.

Обставини зникнення
Особа може зникнути безвісти за різних обставин. У чинному законодавстві виокремлено види «осіб, зниклих безвісти, враховуючи обставини, за яких вона могла зникнути», а саме:
– особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом — особа, яка зникла безвісти в зоні збройного конфлікту під час проходження нею військової служби або за будь-яких інших обставин, що підтверджують факт перебування особи у цій зоні;
– особа, зникла безвісти за особливих обставин — особа, зникла безвісти у зв’язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, заворушеннями всередині держави або у зв’язку з надзвичайними ситуаціями природного чи техногенногохарактеру або іншими подіями, що можуть спричинити масову загибель людей.

Категорії зниклих безвісти осіб
У науковій літературі подано поділ осіб, зниклих безвісти, на категорії. Окремі вітчизняні науковці також до безвісти зниклих відносять фізичних осіб (пересічних громадян), дітей, фізичних осіб-боржників тощо.
Окрему групу безвісти зниклих осіб у сучасних умовах становлять військовослужбовці, які поділяються на три категорії:
1) загиблі чи страчені в полоні, чиї тіла або залишаються на місці бою, або поховані часто в безіменних могилах;
2) перебувають у полоні «офіційних» структур сепаратистів, або ж їх насильно утримують в інших незаконних збройних формуваннях;
3) перейшли на бік ворога або втекли із зони проведення військового зіткнення, можуть переховуватись як на українській території, так і в інших країнах.
Працівники правоохоронних органів, що здійснюють розшук осіб, відзначають, що особа може зникнути безвісти внаслідок виникнення у неї заборгованості, у зв’язку із загостренням в особи психіатричного, психологічного захворювання, внаслідок втрати пам’яті тощо.

Коли особа набуває статусу зниклої безвісти
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти» особа набуває статусу такої, яка зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшуку. Також вона набуває такого статусу за рішенням суду, що може визнати її безвісти відсутньою або оголосити померлою.

Хто займається розшуком осіб, зниклих безвісти
До органів, уповноважених на розшук осіб, зниклих безвісти, належать Національна поліція України та підрозділи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, визначені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність».
Ці повноваження окреслені також і в Законі України «Про Національну поліцію».
Також, згідно зі статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативно-розшукова діяльність здійснюється ще й такими структурами:

• Державним бюро розслідувань, а саме оперативними, оперативно-технічними, внутрішнього контролю, забезпечення особистої безпеки підрозділами;
• Службою безпеки України — контррозвідкою, військовою контррозвідкою, відділом захисту національної державності, спеці альними підрозділами боротьби з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;
• Службою зовнішньої розвідки України — агентурною розвідкою, оперативно-технічними відділами, відділом власної безпеки;

• Державною прикордонною службою України — розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та морської охорони, відділами внутрішньої безпеки, власної безпеки, службами оперативного документування та оперативно-технічними;
• Управлінням державної охорони — підрозділом оперативного забезпечення охорони винятково задля безпеки осіб та об’єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;
• органами доходів і зборів — оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою;
• органами і установами виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;
• розвідувальним органом Міністерства оборони України —оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;
• Національним антикорупційним бюро України — детективами, оперативно-технічними службами, службою внутрішнього контролю.
Законодавством встановлено, що проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин

Згідно з Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», створено Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Проблемою на сьогодні залишається те, що такий Реєстр не є загальнодоступним, інформація про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, що міститься в Реєстрі, може надаватися родичам таких осіб, заінтересованим особам, заявнику, органам, уповноваженим на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти, у межах та обсязі законодавством, на підставі запиту про надання інформації, поданого до Комісії з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (cт. 15).

Як це відбувається в інших країнах?
Якщо вибірково проаналізувати досвід деяких країн, можемо побачити, що розшук осіб, безвісти зниклих, різниться.

Так, у США в 2006 р. була створена національна пошукова електронна система NAMUS, яка містить файли про всіх зниклих, і ці файли перебувають у відкритому доступі.
Користувач може сам шукати через систему зниклу людину за ознаками: зростом, кольором шкіри, статтю, віком, татуюванням.

У Мексиці Генеральна прокуратура та Міністерство внутрішніх справ створили спеціальний орган, який буде займатися роботою з пошуку зниклих безвісти людей і залучатиме до процесу експертів та родичів зниклих.

В Іспанії зниклими безвісти займаються як державні, так і різні некомерційні організації та асоціації. Існує велика некомерційна державна асоціація «Sosdesaparecidos», яка допомагає в пошуку рідним і близьким зниклих.

Цей та інший міжнародний досвід може бути корисним і для використання його в Україні. Зокрема досвід США щодо функціонування реєстру осіб, зниклих безвісти, вільний доступ до якого мав би будь-хто, кому інформація з реєстру необхідна для професійної діяльності або для пошуку своїх рідних, близьких. Це могло б пришвидшити процес пошуку.

Автор Дмитро Бойчук,
доцент кафедри публічного права Факультету права та міжнародних відносин
Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

Фото Національна поліція України

(Статтю було опубліковано в друкованій версії газети «Вечірній Київ»)