Jazz do it
Джаз – музика для бідних. Такі думки можна почути про становлення цього жанру. Стати на ноги джазу допомогли бідні музиканти на вулицях міст Америки. В Україні, крім відомих джаз фестивалів, цей жанр в музиці набув поширення серед молоді. Щосереди в київському арт-просторі “Циферблат” без джазового натхнення не обійтись.
Зайшовши трохи раніше, ми застали останні приготування – музиканти налагоджували інструменти, а кавомашина співала меленими зернами ароматної кави. Усюди бриніли тарілки з печивом та тостами зі згущеним молоком. Родзинка закладу – годинники. Вони тут не дарма, адже кожен відвідувач платить не за смаколики чи напої, а за хвилини перебування в закладі. Як кажуть американці: час – це гроші.
Хоч піжаму одягни, хоч лягай на підлогу. Тут ти відчуваєш свободу, адже джазова атмосфера без неї неможлива. Імпровізація, ритм й синкопні фігури.. Все це поєднується в сексуальних звуках саксофона, низькою бас-гітарою і дзвінких барабанних тарілках. Настільки не схожий, завжди різний джаз ніколи не набридає. Гурт «Under jazz band» грає від партій класиків Елли Фіцжеральд і Луї Армстронга до репертуару культового саксофоніста Чарлі Паркера. Від повільних романтичних композицій до швидких і грайливих.
“Джаз – це завжди щось нове, це імпровізація, мистецтво як воно є”,- розповідає дев’ятнадцятирічний барабанщик гурту Андрій.
Весь вечір хотілось вслухатись в кожну ноту із закритими очима. Нова пісня, наче подорож в іншу країну. Оскільки не всім вистачало місця безпосередньо біля музикантів, частина (в тому числі я) спостерігала за процесом з відстані на м’яких пуфиках чи диванах. Їх там було настільки багато, що можна скласти декілька й вийде зручне ліжко. Хтось віртуозно ставив шах і мат під звуки саксофону, а хтось вчився грати в італійську гру UNO.
Музиканти імпровізували вже втретє в арт-просторі на волонтерських засадах. Кажуть, що почали творити незвичайний жанр в музиці менше року тому. Ціль музикантів – поширити джазову культуру на українських теренах.
“Хотілося б підштовхнути розповсюдження джазу на нашій естраді” – розповідає двадцятирічний басист гурту Радмир. – Деякі слухачі – фанати ритмічного жанру не один рік, а новачки, які зацікавились джазовим мистецтвом, пристрастилися зовсім нещодавно.Існують думки, що до джазу треба дорости, адже не всі мають чітке розуміння такої музики. Невже це дійсно так і скільки ж треба рости?”
«Доросла до джазу 2 роки тому, раніше не розуміла абсолютно, а зараз дуже подобається»,- наголосила двадцятиоднорічна Катя, студентка НУ ім. Т. Г. Шевченко.
“Одним оком побачив й одним вухом почув, сподобалось”, – Женя, студент НУ ім. Т.Г.Шевченка.
Якщо ви теж вважаєте, що не доросли, приходьте й послухайте. Адже, однозначно, джаз – це музика, яка надихає розслабитись.
Завершуючи невеликий огляд, хочеться відзначити, що протягом декількох років в Україні стрімко з’являються альтернативи розвитку джазового мистецтва.
Катерина Литвиненко
Повну версію читати тут:
http://kate-lytvynenko.tumblr.com/
