Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ


Юрій Шевельов народився 1908 року в родині шляхетних зросійщених етнічніх німців, які були вимушені змінити прізвище та місце народження сина, аби вбезпечити його від політичних репресій з боку більшовиків. Майбутній славіст навчався у Харківському університеті, де зустрів двох своїх головних наставників: Леоніда Булаховського та Олександра Білецького. Після завершення навчання залишається викладати на кафедрі української мови, допоки не розпочнеться війна. За цей короткий проміжок часу викладацької кар’єри Шевельов став учителем для Олеся Гончара, який, втім, згодом відгукуватиметься про свого викладача вкрай негативно.
Із початком німецької окупації України пише в місцеві харківські видання, згодом виїзджає до Львова, звідки йому вдається емігрувати до Німеччини. Згодом була робота у Швеції та виїзд до Америки, де Шевельов потрапляє у лігу провідних славістів світу. Шевельов став наймолодшим славістом світу, який отримав таке визнання та пропозицію викладати у двох найстаріших і найповажніших вишах Америки. Молодий мовознавець працює багато та охоче протягом усього свого життя. Підтвердженням цього є близько 900 позицій у його власній бібліографії.
Хоча Шевельов цікавився передусім мовознавством, він залишив велику кількість цікавих літературознавчих, літературно-критичних та театрознавчих праць.
До харківського періоду роботи належить кандидатська дисертація «Із спостережень над мовою сучасної поезії», яку він захистив, та робота над синтаксисом простого речення. Його розвідки цього питання лягли в основу праці ««The Syntax of Modern Literary Ukrainian. The Simple Sentence» (1963 рік). Варто згадати популярний підручник «Нарис сучасної української мови» (1951 року), який надрукували у Мюнхені. Шевельов створював його для широкого кола читачів, а тому подавав матеріал надзвичайно просто та цікаво.
Протягом роботи над цими працями Шевельов був зосереджений на питанні формування української літературної мови. Надзвичайно розповсюджену думку, що мова Котляревського походить від полтавської та київської говірок, Шевельов доповнює прикладами наявності лексичних одиниць та синтаксичних структур із говорів Чернігівщини та Галичини. Цим Шевельов поглибив наше розуміння процесу вироблення літературної норми та показав контакти діалектів, які у підсумку склали основу літературної мови.
У Швеції розпочинається робота над проблемою формування білоруської мови. На той час у славістиці панувала шахматівська концепція, яка стверджувала, що існував період «давньоруської мови», після якого відбувся розпад цієї єдиної мови на три східнослов’янські мови. Шевельов постановив, що білоруська мова постала внаслідок злиття двох діалектів, що повністю суперечило панівній концепції академіка Шахматова, адже спростовувало думку про існування спільного періоду в історії української, білоруської та російської мов. Наслідком цих студій стала праця «Problems in the Formation of Belorussian»(1952), яку було видано вже в Америці.
У США Шевельов активно працює та пише дві фундаментальні праці: «A Prehistory of Slavic. The Historical Phonology of Common Slavic» та «A Historical Phonology of the Ukrainian Language». Друга з праць, публікація 1979 року, є найповнішим дослідженням з історичної фонології української мови. Окрім обговорення теоретичних та практичних проблем, Шевельов використовує надзвичайно багатий діалектний матеріал, що дає підстави розглядати цю книжку як працю з історичної діалектології української мови.
Іншою важливою працею є монографія «Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900–1941). Стан і статус», в якій вчений провів аналіз позамовних чинників та факторів упливу на мову. Саме тут Шевельов першим дослідив, наскільки важливою була нетривала незалежність України у 1917-1920 роках для розвитку української мови.
Окрім того, Шевельов часто виступав редактором різноманітних праць або словників (так, у 1957 році він був редактором українсько-англійського словника). Окрім зацікавлення українською та білоруською мовами, вчений має праці, присвячені польській мові та статті й дослідження із загальної історії східнослов’янських мов. Окрім того, Шевельов є автором статей до енциклопедій про Україну (десятитомника 1955-1984 років та торонтського чотиритомного видання 1990-1993 років).
Після проголошення Незалежності України декілька разів відвідує Батьківщину. Помер у 2002 році.
Юрій Шевельов протягом свого життя послуговувався псевдонімами Юрій Шерех, Гр. Шевчук, Григорій Шевчук, Шерех (Šerech, Sherekh, Sher), Гр. Ш., Ю.Ш.

Для подальшого ознайомлення із особистістю Юрія Шевельова рекомендуємо вам:
Літературно-критичні, культурологічні, історичні, політичні есеї та нариси
Шевельов Юрій. Думки проти течії / Шевельов Юрій. – Видавництво «Україна», 1949. – 100 с.
Шерех Юрій. Не для дітей. Літературно-критичні статті та есеї / Шерех Юрій. — Нью-Йорк : Пролог, 1964. — 415 с.
Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992-2002. – К.: Факт, 2011 – 504 с.
Текст підготувала Марія Ткаченко
#Словопис #ріднамова #відомі_мовознавці #вивчаймо #шевельов