Борис Нечерда: «Довго ходив на прощу, збився з числа та міри»
Борис Нечерда (11 липня 1939 – 11 січня 1998) – український поет-шістдесятник з Одеси, якого піддавали остракізму за радянських часів і який друкувався переважно в закордонних емігрантських виданнях та став лауреатом Національної премії імені тараса Шевченка 2002 року посмертно. Модерновість, урбаністичність, легкість, новаторство – це все про його поезію! Почитайте, ми ще так мало знаємо про українську літературу!
РАЙДУГА
Доля мені годила.
Оком на неї важу.
Гляньте: котра година
на золотому вашому?
Довго ходив на прощу,
збився з числа та міри,
то підкажіте, прошу,
що за пора, допіру.
Що за пора гадюча
з ножиком просто серця…
Тільки-но не годуйте
пряником екстрасенсів!
Кручений мій паничу,
не відцвітай нерідно,
а помилуймось ніччю
просто із підворітні!
Райдуги дивен висяв —
з чого вродивсь так легко?
(Хтось із нас помилився —
я чи вона, сердега…)
В задумі непорочна,
нехтуючи провалом —
райдуга серед ночі!
Цього ще бракувало…
Мало набідувався?
Наслідки — препаршиві,
бо за мої дивацтва
дано мені ж по шиї.
Все — по заслузі більше!
Долю за дужки виніс.
Марно метати бісер
перед умиті свині.
Мова про інше…
Справді:
райдуга — із нічого?
(Серед порядних райдуг
ще не було нічної).
Радощам навдогоду
яро горить, настільки
красна і прохолодна —
мов кавунова скибка!
Пробуйте дивовижу
духом, а не перстами.
Н е б а ч и т е?
А я — виджу,
отже, і не постарів.
Мисль не учора виникла,
стверджувана заледве:
яблуко без червивинки —
тільки коли зелене.
…Темрява в узороччі.
Зірка шукає шпарку.
Перша година ночі? —
Перша година ранку!
Борис Нечерда