Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

10 лютого народився Василь Каразін – ініціатор створення Харківського університету

10 лютого 1773 року на Харківщині в родині військового та доньки козацького сотника народився Василь Назарович Каразін – багатогранна людина, яка зробила величезний внесок в українську освіту та науку.
Прізвище Каразін насправді в часи імперії було змінено на російський лад з грецького Караджи, також Василь по батьковій лінії мав ще сербське коріння.
У Вільшанах, куди ще в дитинстві переїхала його родина, він часто зустрічався з Григорієм Сковородою, і, власне, цей потужний український мислитель-діяч вплинув на світогляд малого Василя та його прагнення завжди знати й робити більше.
Далі він, як і тато, вступив на військову службу. Паралельно з цим отримав ґрунтовні знання з математики, фізики, хімії, медицини, вивчив основні європейські мови.
Був переконаним «західником» і мріяв жити «серед просвіченого суспільства… живити свою мораль».
Але російські самодержці не могли дозволити йому такої вольності: покинути межі імперії без спеціального дозволу імператора було неможливо. Одного разу Каразін спробував втекти, але його впіймали й посадили на гауптвахту в місті Ковно.
З тих пір він неодноразово зазнає гонінь і поневірянь від імперських російських самодурів найвищого рівня, відвойовуючи елементарне – право мати свій погляд. Серед його ворогів, наприклад, були відомий граф Аракчєєв. Його небажання коритися, протести до самісінького імператора не лишилися непоміченими: він потрапив під нагляд поліції, його ув’язнили за критику тодішнього суспільного ладу ще й в тюрмі-фортеці Шліссельбургу.
Попри поневіряння, боротьбу, інтриги Каразін не зупиняється і робить багато важливого: засновує Харківський університет (1805) та створює Філотехнічне Товариство (1811–1818) для поширення досягнень науки, техніки і загалом розвитку промисловості. Також він опікується народними школами, жіночою освітою, державними архівами, науковими дослідженнями.
Ось лише невеликий перелік з його різноманітних наукових досягнень:
– здійснюючи свої досліди, він ледь не першим у світі зміг утворити штучний алмаз;
– ініціював створення «системи метеорологічних обсерваторій»;
– здійснював досліди з неорганічної та органічної хімії та побудував велику лабораторію у своїй садибі;
– винайшов барвники внаслідок експериментів над мінералами-барвниками та травами;
– вирощував та створював нові сорти хлібних культур, а також культуру рису, здійснював дослідження з удобрювання ґрунтів, раціоналізував пристрій овина для кращого просушування хліба, вдосконалив так званий китайський молотильний станок;
– знайшов спосіб виробництва дешевого господарчого мила з тваринного сала та рослинних олій, а також спосіб прискореного виробництва свічок зі стеарину, воску, «апасидору» та різних тваринних жирів. Ці свічки горіли яскравим світлом та без кіптяви;
– розробив спосіб виготовлення високоякісного цементу;
– внаслідок дослідів над деревиною довів, що виварена та суха деревина може слугувати прекрасним матеріалом для виробництва меблів та інших виробів, оскільки вона не колеться, не деформується та не боїться сирості. Одночасно працював над способом перепалювання деревини у вугілля та отримання з неї цінних продуктів: смоли, дьогтю, скипидару, оцту та інших;
– зробив свій вклад у вдосконалення винокурного виробництва. Розробив також спосіб утворення спирту не лише з зернового хліба, але й з картоплі;
– зробив багато корисного у сфері консервування та зберігання плодів, а саме – винайшов технологію просушування плодів теплотою водяної пари, завдяки якій просушені плоди залишались чистими, смачними, довго зберігали свіжий запах.
Тетяна Пивовар