Сергій Томіленко: «Зараз фактично кожен журналіст є воєнним журналістом»

Журналістська професія під час війни стає особливо небезпечною. Щоб отримати й донести інформацію своїм глядачам, слухачам чи читачам, журналісти втрачають найдорожче – своє життя. Лишаються осиротілими їхні батьки, діти, кохані, друзі. Гаснуть яскраві таланти. Лишаються нереалізованими плани.
Від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України окупанти вбили щонайменше 89 медійників (станом на 30 квітня 2024 року).
Згідно з верифікованими даними НСЖУ та Міжнародної федерації журналістів, серед загиблих – 16 медійників і медійниць, які виконували професійні обов’язки; 9 медійників і медійниць – цивільних жертв; 64 представники і представниці ЗМІ, які мобілізувалися для захисту України у лавах Сил оборони України.
Ми зустрілись із Сергієм Томіленко, головою Національної спілки журналістів України, щоб обговорити специфіку журналістської роботи під час війни.

Розкажіть, будь ласка, як Національна спілка журналістів України працює зараз, під час війни?

НСЖУ – це класична спілка, об’єднання журналістів для захисту прав і свобод, лобіювання інтересів медійників. Водночас, винятково змінилися ключові фактори та загрози, які є наразі перед журналістами в Україні, – це екзистенційна загроза і для України, і для українських журналістів, головне зло – окупант, ворог – росія. Країна-агресор визначає журналістів цілями воєнного наступу. Тому ми як спілка змінилися та зосереджені на актуальній допомозі журналістам під час війни.
Ми концентруємося на питаннях безпеки: проведення семінарів, тренінгів з безпеки, надання захисного спорядження у прокат і тактичних аптечок для журналістів.
Вагомим є питання економічної стійкості медіа. На жаль, велика війна триває, тому економічні підвалини медіа зруйновані. А із закриттям кожної редакції тисячі українців позбавляються доступу до верифікованої важливої місцевої журналістики. Тому наше завдання – закликати насамперед міжнародних партнерів, український уряд до сталої, стійкої підтримки медіа, щоб конвеєр важливого інформування не зупинявся.
І, зокрема, один із ключових наших пріоритетів – відродження медіа на прифронтових і деокупованих територіях. Спілка журналістів допомогла профінансувати перший вихід після тривалої паузи (від початку повномасштабного вторгнення), а далі рекомендувала донорам для сталої підтримки вже 32 місцеві прифронтові газети.
Ключовим інструментом допомоги й реалізації нашої програми є мережа Центрів журналістської солідарності, заснована Національною спілкою журналістів України за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів та штаб-квартири ЮНЕСКО. Мережа запрацювала ще в квітні 2022-го року. Це невеликі регіональні хаби з приміщеннями і співробітниками у прифронтових містах – Харкові, Запоріжжі, Дніпрі. Мережа також представлена у Києві, Івано-Франківську, Львові та Чернівцях.

Ви багато допомагаєте фронту. Розкажіть, будь ласка, детальніше про це. Як загалом виникла така ідея і які ініціативи впроваджуєте сьогодні?

Допомога фронту – один із пріоритетів Національної спілки журналістів України. Ми не можемо зосередитись винятково на корпоративних журналістських питаннях, а, як усі громадяни України, маємо робити свій внесок у підтримку захисників і захисниць, героїв України, які гідно чинять опір окупантам і наближають нашу перемогу. Звичайно, важливим складником є інформаційна підтримка – як-от розповіді про наших героїв, привернення уваги до зборів, до волонтерів.
За останній час ми напрацювали бачення такої ініціативи, як «Цивільні журналісти допомагають колегам у погонах» і, відповідно, Національна спілка журналістів України зосереджена на допомозі пресофіцерам або співробітникам військових армійських пресслужб. Адже саме наші колеги у погонах допомагають цивільним журналістам під час відряджень на фронт для фіксації подвигів українських героїв, воєнних злочинів росії. У рамках ініціативи ми оголошуємо журналістські збори і передаємо на фронт пресслужбам автомобілі-позашляховики. Ми вже передали позашляховик на бахмутський напрям пресгрупі об’єднання ОТУ «Соледар». А от буквально днями я з колегами був на Донеччині – в Дружківці, Торецьку, українському Нью-Йорку, де ми передали позашляховик для 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила для їхньої пресслужби.
Також ми надаємо пресофіцерам фотокамери, ноутбуки, різне технічне професійне обладнання, яке допомагає працювати з інформацією і створювати інформаційні матеріали. Днями ми передали ноутбук для редакції нещодавно заснованого телеканалу «Армія ТБ». Отримав цю техніку шеф-редактор телеканалу, в минулому – цивільний журналіст, шеф-редактор служби новин СТБ Олексій Висоцький.

Українська журналістика під час війни змінилась, на вашу думку? У якому сенсі, якщо так?

Сьогодні ми можемо стверджувати, що під час великої війни українська журналістика подорослішала і змужніла. До повномасштабного вторгнення в Україні було лише кілька десятків досвідчених воєнкорів, які готувалися до роботи за надзвичайних воєнних обставин. Зараз фактично кожен журналіст є воєнним журналістом.
Тематика українських медіа диктується тим опором і війною, яку ми проживаємо. Солідне місце як в національних, так і в регіональних медіа відводиться висвітленню воєнних злочинів. На мою думку, українські журналісти стали відповідальнішими, намагаються не нашкодити Україні поширенням секретної або надто чутливої інформації. Але з огляду на розвиток цифрових медіа, соціальних мереж та платформ миттєвого поширення контенту, в Україні змінюється медійний ландшафт. Окремі групи претендують бути медіа, охоплюючи велику аудиторію, відповідно з цим мають рахуватися і досвідчені журналісти.

Чи достатньо, на вашу думку, висвітлюється проблематика війни в медіа?

Проблематика війни великою мірою представлена в наших медіа і національних, і локальних, і регіональних, і міжнародних. На жаль, війна сіє дуже багато горя щодня. Тому журналісти, можливо, не встигають слідкувати за всіма подіями та за всіма героями. Хотілося б, щоб в українських медіа було більше можливостей для публікації розгорнутих матеріалів, які б відтворювали подвиг українських героїв. Ми як Спілка журналістів посилюємо взаємодію з Генеральним штабом, управлінням взаємодії з пресою, психологами, військовими капеланами для того, щоб наші герої, які проходять в указах про (на жаль) посмертне нагородження або в указах про відзначення, не залишалися рядками статистики чи просто сухими рядками переліку. За кожним прізвищем, за кожним подвигом варто давати великий портретний матеріал, який насамперед важливий для пам’яті, для натхнення героїв, які наразі захищають нашу державу, і який надзвичайно цінний як для рідних захисника, героя, так і загалом для України.

Чи дотримуються сучасні медіа журналістських стандартів, норм етики? Можливо, можете навести якісь приклади?

Українська журналістика, яка більше трьох десятиліть має можливість розвиватися в умовах свободи слова (хоч у певні періоди – і відносної), не лише напрацювала стійкі етичні традиції, а й унормувала їх в Етичному кодексі українського журналіста. Там ідеться і про важливість свободи слова, і про служіння інтересам суспільства, і про повагу до приватного життя, і про неупередженість, і про таємницю джерел, і про право суспільства на отримання повної і об’єктивної інформації, і про багато інших професійних стандартів.
Звісно, під час війни перед журналістами виникає чимало особливих викликів. Чи завжди інформація, яку подають журналісти, має бути повною? А якщо така інформація може зашкодити обороноздатності країни, вплинути на безпеку когось із військових чи цивільних громадян? Українські журналісти-практики сьогодні шукають відповіді на ці виклики.
Зокрема, був випадок бомбардування оборонного підприємства після того, як журналісти одного з телеканалів зробили там репортаж. При цьому зйомка проводилася з дозволу керівництва підприємства. Як розцінювати роботу журналістів на цьому заводі? Суспільство давало різні відповіді на це запитання. Були, на жаль, випадки оприлюднення й важливої військової інформації, яка могла спричинити шкоду українським військовим. Етично непростою є й розв’язання питання щодо оприлюднення інформації про українських військовополонених, про евакуацію тощо.
Якщо на початку війни журналістська спільнота була схильна будь-які антикорупційні розслідування вважати такими, що «не на часі», то тепер прийшло розуміння, що корупція може завдати шкоди не лише суспільній справедливості, а й конкретним людям – приміром, військовим, котрі не отримали належної амуніції, зброї чи фортифікацій, цивільним, які не можуть потрапити до укриттів… Завдає корупція непоправної шкоди й самим журналістам, які зазнають тиску, спроб підкупу, втрачають можливість об’єктивно інформувати суспільство.
В Україні діє Комісія з журналістської етики, до складу якої ми з першим секретарем НСЖУ Ліною Кущ входимо. Матеріали роботи цієї комісії, зокрема, розгляду конкретних кейсів, є важливими для розвитку етичних засад української журналістики.

Які плани у Спілки після Перемоги?

Завдання Національної спілки журналістів України – захист прав і свобод українських журналістів, розвиток їхнього творчого потенціалу, розвиток медіасфери. Саме в цьому напрямку і працюватиме Спілка після Перемоги.
Але завданням номер один є відновлення стабільної роботи українських медіа. Найбільшої шкоди війна завдала, звісно, засобам масової інформації на сході та півдні України. На тимчасово окупованих територіях незалежну журналістику повністю знищено. Журналісти втратили свої редакції, помешкання, право на професію, а багато хто – і життя та свободу. Щонайменше 90 медійників було фізично знищено російськими окупантами, понад 30 захоплено в полон, десятки піддано незаконному арешту, катуванням, нелюдському утриманню. Національна спілка журналістів документує інформацію про цих людей, і після Перемоги ми наполягатимемо на створенні окремої секції трибуналу проти путіна для покарання злочинів проти працівників медіа.
Але російські злочини цим не обмежуються. Більше третини медіа по всій Україні змушені були припинити свою роботу від початку широкомасштабної війни. В умовах кризи медіа втрачають можливості фінансувати свою діяльність, втрачають фахівців і аудиторію. Спілка журналістів за підтримки міжнародних партнерів намагається сприяти відновленню та модернізації медіа принаймні на прифронтових і деокупованих територіях. Станом на зараз нам вдалося заново запустити вихід 32 видань. Надаємо також посильну допомогу й редакціям у інших областях України. Але попереду – величезна робота. У спілкуванні з представниками влади НСЖУ переконує і наполягає, щоб проєкти відновлення України поруч із розбудовою нової освітньої, медичної, житлової, культурної сфери включали стратегію відновлення медіа

Як впроваджуватимете європейський досвід, стандарти?

Майбутній вступ України до Європейського Союзу покладає на нашу країну обов’язок відповідати європейським стандартам у різних сферах життя, зокрема й у інформаційній сфері. У цьому контексті здійснюється адаптація української правової бази, в тому числі стосовно журналістики. Крім того, українські медіа навчаються бути частиною європейської медіасфери. Так само, європейські країни вчаться ставитися до українських медійників як до своїх, адже в цьому питанні ми останнім часом спостерігали певні проблеми: дві українські знімальні групи були затримані польськими правоохоронцями, журналістів одного з видань було позбавлено шенгенської візи.
Національна спілка журналістів України є повноправним партнером Європейської федерації журналістів, активно співпрацює з національними спілками журналістів європейських країн. Ми вдячні європейським колегам, зокрема, литовським, норвезьким, шведським, польським та багатьом іншим за підтримку наших медіа і свободи слова в Україні.

Що б ви побажали молодим журналістам?

Нині, коли штучний інтелект готовий замінити представників багатьох професій, а соціальні мережі суттєво конкурують із традиційними медіа, перед журналістами постають нові глобальні виклики. Якою має бути журналістика, щоб витримати цю потужну конкуренцію? Що стане головним «корисним багажем» майбутніх журналістів?
Я думаю, що суттєвою перевагою журналіста-людини над штучним інтелектом, над анонімним дописувачем у телеграмі та інших соцмережах є передусім високий професіоналізм і здатність бути особистістю. Як завжди, актуальними є слова Шевченка «Учітеся, брати мої, думайте, читайте». Вітаючи журналістів, у тому числі початківців, із професійним святом, зичу завжди мати яскраву особисту позицію, відчувати інтерес аудиторії й надавати їй інформацію, якої вона потребує, бути найкращими «очима і вухами» читача, слухача, глядача. Такі журналісти завжди будуть в центрі суспільної уваги. Майбутнє – за професіоналами. Журналісти важливі!

Розмовляла Надія Фіголь

(Інтерв’ю було опубліковане в друкованій версії газети “Вечірній Київ”)