Працювати з мовою = керувати життям!

Така формула вимальовується після прочитання книги Олександра
Бабінського «Коли мова має значення». Висновок логічний, але зовсім не
очевидний. Щоб розтлумачити сенси й зрозуміти, що ж ховається між
обкладинками книг цього автора, ми запросили його на засідання
літературного клубу.

Книга «Коли мова має значення» саме про те, як краще зрозуміти інших через
їх мовлення та як через зміни у власній лексиці покращити своє життя.
У книзі наводяться практичні поради, які кожен може використовувати у
своєму житті. Книга не нав’язує, а розповідає, не читає нотацій, а ділиться
досвідом.

На недавнє засідання літературного клубу «Між обкладинками» в бібліотеці
Київського столичного університету імені Бориса Грінченка завітали
студенти й викладачі Факультету журналістики, а також запрошені гості.

Із письменником, психологом, викладачем і тренером soft skills Олександром
Бабінським говорили про природу творчості й шлях письменника, про мову
як інструмент впливу на життя людини, про гендерні питання, про те, що між
обкладинками двох різних книг: “Коли мова має значення” і “Майя”.

Олександр Бабінський (відомий також під псевдонімом Олександр (Сашко)
Завара) — український письменник, психолог, викладач, публіцист, автор
романів “IQ=FAQ (Історія Хворого розуму)”, “Ката-моргана (Апокаліпсис
уже завтра)”, “Песиголовець”, “Гельтер-Скельтер”.
Лауреат Літературного конкурсу видавництва “Смолоскип” у 2016 році.

Олександр розповів про практичну основу й спрямування книги nonfiction
Коли мова має значення, а також поділився історіями про те, як правильне
формулювання мрії й фокус уваги може змінити життя.

“Мова завжди має значення, – стверджує Олександр. – Мова людини фактично
формує її реальність. Як це відбувається на практиці? Мова передає
психічний стан, в якому перебуває людина. І саме завдяки словам, які людина
підбирає для опису домашніх або побутових ситуацій, для опису своїх мрій і
побажань, формується реальність. Часто людина не усвідомлює, що вона
говорить іншим, що говорить собі, про що конкретно думає, що пише в
соцмережах… Люди часто не усвідомлюють, які слова підбирають для своїх
думок і яку реальність формують. Скажімо побажання “після війни” чи
“після перемоги”. Коли людина говорить “після війни”, то вона не
усвідомлює, що цей стан можна отримати в різний спосіб, наприклад, після
капітуляції. Коли говоримо і пишемо “після перемоги”, це означає, що
людина внутрішньо готова йти до кінця, готова чекати перемоги скільки
потрібно, готова робити все можливе, щоб настала перемога”.

Також учасники зустрічі дізналися про те, що лягло в основу метафоричної
повісті «Майя» й чому ця книга для автора наразі найкраща.
“Для мене вона зараз емоційно найпотужніша, до всього там прописано
багато важливих для мене речей) Вона не надто об’ємна, проте найглибша з
того, що є наразі”, – зазначив автор.

Гості літературного клубу розпитували гостя про улюблені книги й авторів,
про те, де шукати й що є натхненням, про те, як почати писати й чому в
сучасних текстах так мало платонічного кохання, про те, що означає бути
щасливим.

“Щастя – це стан свідомості, і він мало залежить від оточуючих факторів. Так,
у щасливої людини в житті може відбуватися всяке різне, а різниця якраз у
сприйнятті…
Люди народжуються щасливими) Це вже потім довкілля вносить корективи,
але повернення до внутрішньої дитини не втрачає актуальності. Будьте як
діти, і вам відкриється Царство Боже. Це не про інфантильність, а про вміння
радіти життю, дрібницям, тому, що є тут і зараз. Любов, спостереження,
спілкування, улюблена справа, і все це підносить до найвищої точки
емоційного розвитку – щастя як стану”.

Кожен із гостей заходу почув і побачив щось своє, хтось пішов із
враженнями, хтось із інсайтами, а багато хто – з книгами й авторськими
побажаннями!

Авторка Олена Даниліна

Фото Вікторії Заїки