Куди і як замітати сміття з міських ландшафтів

Життя вчить нас виживати і впроваджувати нові моделі поведінки в побуті, такі, наприклад, як сортування сміття.
Але загалом проблема утилізації сміття залишається тінню на міських ландшафтах. На вулицях часто стоять переповнені сміттєві баки, які із сортуванням сміття не мають нічого спільного, а сміттєзвалища перетворюються на нежиттєздатні гори компосту з характерними й нестерпними запахами.
Містяни у своєму побуті часто не мають навіть уявлення про те, як сортувати сміття, як його мити, сушити та скручувати перед тим, як викинути у сміттєвий бак. У Європі ці навички пізнають дітки ще з дитсадків, а наші біженці з відсутністю культури сортування сміття іноді шокували європейців на початку широкомасштабної війни.
Тож як нам торувати свій шлях до Європи, прибираючи грамотно й цивілізовано відходи? Як перетворювати сміття на гроші, як це роблять у світі?
Невирішені поки що проблеми, але вони містять у собі потенціал і можливості, як і будь-що невирішене.

Масштаб проблеми

Згідно з даними Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, якщо у світі переробляють понад 60% твердих побутових відходів, то в Україні – лише 5,6%, ще 1,4% спалюють, а решту відправляють на сміттєзвалища. Про екологічні норми годі говорити, і це лише частина невтішної статистики щодо ситуації з відходами.
При цьому щороку в Україні утворюються мільйони тонн сміття, а проблема – що з цим усім робити – накопичується поряд із ним.
Десятиліттями питання створення відповідної інфраструктури для утилізації та переробки відходів відкладали, до того ж брак узгодженої державної політики в цьому питанні ускладнила проблему.
Дефіцит ланки підприємств з переробки сміття означає, що ресурси, які можна було б повторно використати, поховані в землю, утворюють парникові гази та пронизують небезпечними хімічними речовинами ґрунт і воду.
Повномасштабне вторгнення росії в Україну загострило ці виклики, створивши величезне навантаження на й без того крихку систему управління відходами. Міста поблизу лінії фронту стали свідками утворення тонн будівельного сміття та небезпечних матеріалів, у тому числі важких металів, які становлять серйозну небезпеку для здоров’я населення.

Шлях до рішень
В останні роки в Україні стали вживати заходів з подолання цієї кризи.
У 2017 році було впроваджено Національну стратегію поводження з відходами, яка мала на меті скоротити використання сміттєзвалищ до 30% і збільшити переробку та спалювання до 70% до 2030 року. У червні 2022 року Верховна Рада ухвалила рамковий закон «Про управління відходами», який відповідає нормам Директиви ЄС №2008/98/ЄС про відходи. Ці стратегії закладають основу для реформування збору, сортування та утилізації відходів, а також створення регіональних центрів переробки та поступової ліквідації старих, невідповідних звалищ.

Найбільші перешкоди у вирішенні цієї проблеми – брак фінансування, неналежне застосування законодавства та небажання громадськості використовувати практики переробки. У багатьох містах інфраструктури управління відходами практично немає, і війна посилила ці прогалини. Органи місцевого самоврядування, часто зосереджені на відновленні інфраструктури, не можуть профінансувати «довоєнні» служби збору відходів, не кажучи вже про інвестиції в системи переробки.

Проте надія є. У таких містах, як Київ та Дніпро, запровадили пілотні програми з переробки сміття та відходів, наслідуючи європейські моделі.
Київ за підтримки міжнародних організацій запровадив роздільний збір паперу, скла, пластику та органічних матеріалів у деяких мікрорайонах столиці, що відкриває шлях до подальших ініціатив. Крім того, деякі українські компанії доєднуються до партнерства з міжнародними інноваційними проєктами та пропонують сучасні рішення: від будівництва заводів з переробки пластику до біорозкладного пакування. Вони спрямовані й на підвищення обізнаності громадськості та створення економіки замкненого циклу, де відходи стають ресурсом, а не тягарем для навколишнього середовища.

Європейський досвід

Щоб відповідати європейським стандартам, Україна має наслідувати приклад країн, які вже трансформували свої системи утилізації відходів. Швеція, світовий лідер у сфері поводження з відходами, переробляє майже 99% своїх відходів, і лише 1% потрапляє на звалища. Ключ до їхнього успіху полягає в добре налагодженій інфраструктурі для сортування та переробки відходів, системі перетворення відходів на енергію, яка трансформує сміття на тепло та електроенергію; а також у сильній державній політиці, яка стимулює як промисловість, так і домогосподарства до зменшення відходів.
Крім того, у багатьох країнах запроваджено високі штрафи за неналежне поводження з відходами, що сприяє відповідальності та екологічній свідомості населення.
Для України рішення полягає в багатосторонньому підході: інвестиції в інфраструктуру, налагодження системи сортування сміття й контролю за цим процесом та, що найважливіше, залучення до цього громадськості. Просвітницькі кампанії, громадські ініціативи з переробки та стимули для зменшення одноразового пластику можуть сприяти новому культурному мисленню.

Дорога до дій
Україна, і Київ тут, звісно ж, не виняток, лише на початку цього важливого шляху.
Ось деякі заходи, до яких вдається останнім часом наша столиця.
Ухвалено доктрину енергетичної стійкості «Енергетичне відновлення: шлях до розподіленої когенерації», яка передбачає децентралізацію виробництва енергії та ширше використання інших видів палива – водню, сонячної енергії, відходів. Згідно з нею, планується виробляти електроенергію з твердих побутових відходів: у столиці за рік утворюється понад 1 млн тонн твердих побутових відходів, 40 відсотків з яких містять висококалорійну фракцію, придатну для такого виробництва. І це той колосальний ресурс, яким гріх не скористатись.

Створено також курʼєрський сервіс Recycle із вивезення сортованого сміття: встановивши відповідний застосунок в App Store чи Google Play, в ньому можна створити замовлення від фізичних чи юридичних осіб, додавши фото й опис сортованого сміття, та зазначити ціну, яку готові заплатити за цю послугу. Після цього сміття потрапляє на переробку.

Шлях України до чистішого майбутнього, безсумнівно, сповнений викликів, але він також дає можливість країні переглянути свої відносини з навколишнім середовищем. Якщо стратегію поводження з відходами вдасться успішно реалізувати, то ми можемо стати моделлю для запозичення досвіду іншими містами й країнами.
Загалом вирішення проблеми відходів – не лише екологічна необхідність, а й показник готовності України прийняти європейські стандарти.

Автори Анастасія Гунько, Тетяна Терещенко
Фото Анастасії Гунько

(Статтю було опубліковано в друкованій версії газети “Вечірній Київ”)