Як виживають друковані медіа

Донедавна газета у поштовій скриньці була звичним явищем для багатьох українців. Особливо в населених пунктах, де доступ до інших медіа нестабільний або його взагалі немає. Проте сьогодні ми можемо спостерігати, як усе більше людей залишаються без улюблених друкованих видань.
Редакції втрачають передплатників, а читачі – доступ до достовірної інформації.
Таку ситуацію спричинила зовсім не втрата цікавості до друкованих медіа. Усе частіше передплатники обурюються, адже тарифи зростають, а газети не потрапляють до своїх замовників. Водночас редакції потерпають від надходження великої кількості скарг на роботу «Укрпошти».
Тож що ж не так у поширенні друкованих медіа?

Відповіді на ці питання ми даємо у матеріалі.

Актуальність друкованих медіа

Сучасний світ інформації розвивається шаленими темпами, пропонуючи журналістам та їхній аудиторії все новіші та актуальніші платформи. Проте неможливо відкинути і забути все старе, що напрацьовувалося роками. Тож, констатуючи цікавість до друкованих медіа, хибно буде стверджувати, що люди припинили читати пресу. Навпаки дуже багато передплатників чекають свою газету, довіряють її матеріалам та зберігають, як цінне джерело новин.
«Ми, перейшовши на диджитал, позбавили таких людей права доступу до інформації та інших послуг. На жаль, про це ніхто не думає. Для мене дуже показовою була ситуація, коли жінка, яка змушена була залишити свою домівку на Сумщині, в іншому місті випадково побачила газету, яку передплачувала все життя, почала плакати і цілувати цю газету. Це дуже промовистий приклад. Він – про те, яку цінність має для людей друковане медіа», – пояснює Діана Дуцик, засновниця та виконавча директорка ГО «Український інститут медіа та комунікації», членкиня Комісії з журналістської етики.
У деяких регіонах України друковані медіа виступають чи не єдиним достовірним джерелом інформації. Ці газети вже мають свою напрацьовану репутацію, а тому читачі знають, чого можуть очікувати. Головний редактор газети «Ворскла» (Сумщина) Олексій Пасюга розповідає про особливий рівень довіри громадян до друкованої преси.
«Довіра до друкованих медіа значно вища, ніж до цифрових, саме через те, що вони друковані. Це не якийсь сайт-одноденка, який міг зненацька з’явитися, написати про якусь новину чи подію і закритись. Те, що ти береш у руки, вселяє більшу впевненість та довіру інформації, яка надрукована», – аргументує свою думку головний редактор.

З такою думкою погоджується й директор «COOP media» Василь Андрійчук. Він зауважує, що, гортаючи новини в інтернеті, люди часто звертають увагу лише на заголовки, упускаючи основний зміст. До того ж в умовах російської агресії цифрові видання більш вразливі до дезінформації, ніж друковані. В останніх наявна більш складна і ретельна перевірка перед публікацією, бо якщо газета один раз зманіпулює чи продезінформує, то наступного разу читач просто втратить довіру і припинить передплачувати.
«Є дуже влучне прислів’я ‶Що написано пером, те не вивезеш волом″. Усе, що написано в інтернеті, можна видалити, переписати, відредагували. А те, що вже надруковано, нікуди не дінеш. Від того й рівень відповідальності значно вищий», – коментує Василь Андрійчук.

Через що обурені редакції друкованих медіа

На диво, найбільших незручностей редакціям завдають не тарифи на доставку періодики. Ба більше, журналісти цілком погоджуються із встановленими цінами, оскільки підвищення виправдані.
«Я можу запевнити, що для людини підняття вартості газети в розумних межах не має якогось надто вагомого значення. Головне, щоб газета доїжджала до свого передплатника», – говорить Олексій Пасюга, головний редактор «Ворскли».
Раніше редакції обурювалися через підвищені тарифи на доставку друкованої преси. Але наразі найбільш гостре і болюче питання виникає через неякісні послуги доставки.
«Проблема абсолютно не в тарифі. Ми розуміємо, що все дорожчає: товари, життя, відповідно і зростають тарифи. На видавництва негативно впливає якість доставки. Якщо наш читач раз не отримав газету, потім вдруге це повторюється, то зрештою він просто відмовиться передплачувати це видання», – зазначає Василь Андрійчук.
Ситуація з доставкою преси залишається плачевною. На прикладі газети «Порадниця», яку видає «COOP media», чітко можна простежити вади роботи «Укрпошти».
Якщо взяти цю щотижневу газету, то в «Укрпошти» зобов’язання доставити людині примірник 4 рази на місяць. Але такі домовленості часто порушуються, і замість цього замовник отримує 4 газети 1 раз на місяць, ‒ кажуть у редакції. На жаль, за це вони не несуть відповідальності, немає й штрафних санкцій. Редакція як юридична особа не може подати звернення, оскільки передплатник ‒ фізична особа, і лише він може подати звернення для вирішення проблеми.
Процесом доставки періодики, яку здійснює АТ «Укрпошта», не задоволена й головна редакторка газети «Вісті…» Оксана Гуцул: «Ми завалені скаргами. От починається передплатна кампанія, і люди починають обурюватися, для чого передплачувати, якщо газету не приносять. Часто телефонують із питаннями, чи виходить ще газета, і це, знову ж таки, через проблеми з доставкою. У мене була ситуація, що людина почала розбиратися із проблемою недоставляння газети, пішла на пошту, а виявилося, що її квитанція десь загубилася. Таке недбале ставлення до доставки дуже підриває авторитет і загалом роботу друкованих видань».

Працівники редакцій занепокоєні таким станом речей. Протягом останніх років спочатку припинили доносити газету у села, потім це поширилося й на міста. Її почали залишати де завгодно: у магазинах, на автобусних зупинках, у кращому випадку когось із місцевих попереджали про залишений стос газет і просили забрати. Але зрештою, що таке стос покинутих газет? Його з легкістю підхоплює вітер і розносить деінде. Та виявилося, що така ситуація теж не головна біда у співпраці з «Укрпоштою».
Головний редактор газети «Ворскла» говорить, що ведення боротьби за надання якісних послуг, на жаль, не дає ефективних результатів: «Це питання порушувала Національна спілка журналістів України, її очільник Сергій Томіленко виходив на вседержавний рівень та запрошував керівництво держави, представників Верховної Ради України та пана Ігоря Смілянського, керівника АТ «Укрпошта». Але в дійсності ця ініціатива завершилася нічим».
Окрім неякісної доставки, Олексій Пасюга акцентує на ще одній проблемі, яка виникає під час співпраці з «Укрпоштою» – незацікавленість в оформленні передплати. Бо якщо передплати немає, то й розносити нічого не треба. «Укрпошта» зазначає, що доставка газет для неї збиткова. Але редакція «Ворскли» самотужки здійснює доставку, тому з власного досвіду бачить, що це справді вигідно.

Як редакції намагаються вижити за таких умов
Через невдоволення діяльністю «Укрпошти» редакції почали шукати способи вирішення ситуації. Василь Андрійчук розповів, що задля доставки газети «Порадниця» і дитячого журналу «Розумашки» їхня редакція зверталася до «Нової пошти». Проте отримали відмову через те, що компанія мала б запускати нові процеси доставки, яких вони ще не розглядали.
«Нікому немає діла до друкованої періодики. Ми подаємося на гранти, але вони поки на розгляді. Основна мета грантів – розуміти, який ефект отримує аудиторія. А ми, фактично, не спілкуємося безпосередньо з читачем. Свою зацікавленість читач показує нам лише своєю передплатою. Інший зворотній зв’язок отримати ми не можемо, а для грантів важливий саме цей фідбек», – пояснює ситуацію директор «COOP media».
Головна редакторка «Вістей…» усе ще плекає надію на те, що АТ «Укрпошта» перегляне механізми своєї діяльності: «Чекати допомоги від держави ми не можемо, адже навпаки було роздержавлення преси. Я колись працювала в медіа, яке підпорядковувалося державі, але тоді й публікувати матеріали ми мали з точки зору, яка вигідна державі. Але ми воліємо доносити до читача об’єктивну інформацію, якої він так потребує».
Своєю чергою Олексій Пасюга з редакторським колективом «Ворскли» вирішили організувати власний процес доставки газет. На цей крок журналісти наважилися ще 5 років тому, коли «Укрпошта» експериментувала із запровадженням пересувних відділень. Коли пішли скарги на доставку, працівники пошти припинили залишати газети будь-де, бо передплатник мав отримати їх саме в автівці пересувного відділення. В ідеалі вони мали б замінити місцевих листонош без шкоди для доставки. Проте відразу стало зрозуміло, що це неефективно. Тож головний редактор «Ворскли» разом із колегами запровадив доставку газет до передплатників без участі «Укрпошти».
«Ми поставили не меншу ціну, ніж в «Укрпошти», але наша доставка була якісною та своєчасною. Результат став помітним одразу через кількість передплатників: у населених пунктах, які обслуговували ми, вона збільшилася, а в тих, що залишилися чекати доставки від «Укрпошти», навпаки. Тому ми зрозуміли, що стали на правильний шлях. Наша редакція навіть почала думати про купівлю автівки для доставки, проте повномасштабна війна перекреслила деякі плани», – розповідає Олексій Пасюга.
Після початку повномасштабного вторгнення редакція продовжила самотужки доставляти газети до своїх читачів, навіть змогла завоювати нові ринки. В Охтирському районі почали зникати місцеві газети, але «Ворскла» залишилася зі своїми читачами. Головний редактор зазначає, що найбільш активно передплатники почали додаватися після знищення приміщення редакції ворожою авіабомбою, що приземлилася неподалік. Тоді колектив був змушений виїхати в інше приміщення.
«Наша громада залишається в зоні ведення активних бойових дій. Але ми возимо туди пресу, доставляємо людям інформацію і підтримуємо надійний зв’язок», – розповідає він про успіхи редакції.

Перспективи життя друкованих медіа в Україні

Авторка цього матеріалу звернулася до АТ «Укрпошта», щоб отримати коментарі стосовно описаної проблеми. Проте офіційної відповіді не надійшло.
Діана Дуцик зазначає, що задля нормального функціонування друкованих медіа має бути розроблена комплексна політика з боку держави, яка могла б забезпечити зниження оподаткування, гранти та субсидії, пільги на доставку та друк. І нарешті має бути вирішено питання «Укрпошти», яка попри всі недоліки в роботі є абсолютним монополістом у сфері доставки періодики.
Експертка пояснює, що, на її думку, могло б покращити ситуацію: «Справжнє реформування цієї структури. А також створення альтернатив «Укрпошті». Тобто держава має розробити механізми, які б сприяли формуванню нормального ринку дистрибуції. Бо він у нас повністю знищений».
Головний редактор газети «Ворскла» Олексій Пасюга вважає, що нині доставник друкованої преси займається різними видами діяльності, окрім якісної доставки, що є його прямим обов’язком.
Проблема доставки друкованої преси в Україні – це не просто про затримки чи втрату газети в дорозі. Це – про руйнування довіри читача, знищення регіональних медіа та зменшення доступу громадян до якісної інформації. Попри неодноразові скарги, редакції залишаються спостерігачами, адже не мають реальних важелів впливу на ситуацію, що склалася. На жаль.

Експерти наголошують: ситуація вимагає не точкових рішень, а комплексної державної політики на підтримку друкованих медіа. Чи буде цей виклик почуто на державному рівні, залежить не лише від медіаспільноти, а й від політичної волі змінити підхід до інформаційної безпеки країни.

Авторка Тетяна Алієва

(Фото надані редакціями газет, а також зроблені Тетяною Алієвою)

(Матеріал було опубліковано в друкованій версії газети “Вечірній Київ”)