Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ЧИ МАЄ МАКАРОНІЧНА МОВА ЩОСЬ СПІЛЬНЕ З МАКАРОНАМИ

Мовна сфера – надзвичайно глибинний і цікавий пласт явищ та знань.
Одне з них – макаронічна мова. Йдеться про механічну суміш слів чи висловів із різних мов, або ж переінакшення їх на іноземний лад. Також це мова, дуже засмічена іншомовними словами, або словами, зміненими на зразок іншомовних. До макаронічної мови належить і славнозвісний суржик, від якого неабияк потерпає наша рідна мова.
Звідки ж така нестандартна назва у цього мовного явища, до якої просто проситься паралель із макаронами?
Назва макаронічної мови походить від італійських слів maccherònico, maccheróni, що означають: «макарони».
Дотепні італійці назвали цим своїм улюбленим словом явище, з яким вони зіткнулися в 15 столітті, коли відбувалося поєднання латині з місцевими діалектами та говірками. Історії невідомо точно, чому саме це явище стало в італійців макаронічним: чи то слів нових було так багато, які треба було «готувати», ніби макарони, чи то макаронів хотілося наїстися після отих усіх своїх зусиль 🙂
В українській літературі зразки макаронічної мови майстерно продемонстрував талановитий Іван Котляревський у своїй «Енеїді».
Пам’ятаєте?
«За тиждень так латину взнали,
Що вже з Енеєм розмовляли
І говорили все на ус:
Енея звали Енеусом,
Уже не паном — домінусом,
Себе ж то звали троянус».
Зверталися до макаронічної мови з різних причин (переважно – з метою гумору, сатири та гротеску), окрім І.Котляревського, ще й інші відомі українські письменники: Остап Вишня, Григорій Квітка-Основ’яненко, Микола Куліш, Анатолій Свидницький, Юрій Андрухович, інші.
Але неперевершеним щодо цього лишається Михайло Старицький зі своїми «За двома зайцями». Він так майстерно передав макаронічною мовою характер та світобачення Проні Прокопівни, що це й до сьогодні хочеться цитувати:
«Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли…».
Тетяна Пивовар