ЯКІ ЗМІНИ БАЧИТЬ “КРАЇНА ЗМІН”

Ось уже другий рік діє Всеукраїнський фотоконкурс для творчої молоді «Країна змін». Він уже викликав чималий резонанс, демонструючи неабияку зацікавленість української молоді в фототворчості. Йдеться про світлини, які презентують Україну як спільноту активних та самодостатніх громадян, які докладають зусиль для позитивних змін. Зародився цей конкурс в Університеті Грінченка, а зініціював його Андрій Сніжко, старший викладач Інституту журналістики Університету Грінченка.

Марія Журенко, оглядач СловОпису, зустрілася з Андрієм, щоб детальніше розпитати як про конкурс, так і загалом про зміни, які бачить молодь.

• Андрію, конкурс, яким Ви опікуєтесь, називається «Країна змін». Тож скажіть, будь ласка, чи є взагалі ці зміни, чи бачить їх молодь, яка надсилає свої роботи на конкурс?

• Якщо порівнювати з минулим роком, то зміни очевидно відчуваються. Як, власне, і в самому конкурсі, так і в тому, що фотографують його учасники. Наш конкурс набирає обертів, збільшується кількість учасників, долучається більше студентства. Якщо минулого року були й школярі, й абітурієнти, то цьогоріч – переважно студентство. Багато тих, хто вже раніше брав участь в конкурсі. Проаналізували свої помилки і сьогодні з новими силами вриваються в новий виток змагань. Це дуже важливо, тому що якраз фотоконкурс «Країна змін» і планувався стати медійною платформою, певним освітнім майданчиком, де люди зможуть перевірити свої сили, зможуть навчитися чомусь новому. І, власне, реалізувати той свій потенціал, який в них однозначно є, я думаю, як і в кожного, хто готовий ставати, діяти, добиватися, перемагати зрештою. І от ми максимально будемо сприяти їхній перемозі.

• Які зміни бачить молодь? Ці зміни на краще чи на гірше?

• Наш конкурс суворий щодо однієї вимоги: показувати позитивні зміни в своїй країні. І тому ми відразу залишаємо за дужками нашого спілкування той негатив, який сьогодні можна зустріти на екранах телебачення, кіно, в комп’ютерних десь іграх, зрештою. Повсякденні кров, сльози, піт – все це залишається за бортом нашого корабля. Він впевнено пливе вперед і на знамена виносить позитив, про який сьогодні варто говорити, але часто на це немає часу в ефірах новинних сюжетів або ж у нашій щоденній діяльності, рутині.  Тому ми намагаємося спонукати молодь побачити оте цінне, дивовижне, позитивне, унікальне, яке розквітає, розбудовується, підіймається навколо нас. І молодь намагається це робити, власне, це той процес навчання, про який ми з вами говоримо. Вони бачать зміни дуже по-різному. Хтось їх бачить у відновленні своєї вулиці, міста: там десь збудували фонтан, десь відбувся класний фестиваль, десь зробили ремонт, десь прекрасні графіті створили. Все це, так би мовити, лінійні проекти, лінійне бачення цього всього фотоконкурсу й цієї ідеї. Але є й більш складні речі, зокрема, варто говорити, що певні люди й самі ініціюють проекти.
• Тут і соціальні експерименти різні із залученням досить відомих музичних виконавців, моделей.  І в нас є фотомодель, фото якої спричинили певний фурор в її містечку Сміла на Черкащині. Є в нас, наприклад,  екологічна тематика, коли двоє студентів зібралися, організувались і пішли в найближчий ліс та прибрали там величезну кількість сміття. Це досить серйозний проект. Можливо, в цьому випадку можна дискутувати про мистецьку цінність світлини, але тут є ще одна унікальна цінність  – можливість самим реалізувати зміни. Це говорить нам про те, що конкурс підштовхує людей виходити на новий етап розвитку мислення і способу дій. Цього ми й домагаємось.

• Яка найпопулярніша тематика конкурсних робіт? Про що вони?
• Тематика, пов’язана з урбаністикою. Сьогодні світ інтенсивно змінюється в бік збільшення великих міст. Села, на жаль, зникають. Ми минулого конкурсу цінували цю автентику сільську. Нам подавались ці фотографії. Але таких фотографій було досить небагато. Не знаю, як буде цього року. Але, звісно, урбаністика є такою домінуючою темою, як минулого року, так і цього року. Але разом з цим додається пейзаж, досить класні краєвиди, такі натуралістичні, природні. І можна говорити також про людей в кадрі. Різних цікавих особистостей, персоналій, персональна фотографія. Варто сказати, що ми готуємо в цьому році певні сюрпризи, які будуть у вигляді спеціальних премій, тематичних премій, можна сказати – навіть вузькопрофільних. Тому ми сподіваємося, що той час,  який в нас лишився до  фіналу – а це десь близько місяця – дасть нам можливість розкрити ще унікальні таланти в цих нових галузях, досить таки несподіваних.

• Ваш конкурс дуже важливий ще й тим, що навчає бачити, шукати й створювати позитив. Адже оте наше ментальне світовідчуття себе як жертви, навіть культ страждання, як на мене, заводять нас в глухий кут.
• Наш культ свят, культ певних міфів, вірувань – він дійсно пов’язаний з трагічними моментами. Це і боротьба за незалежність, і пам’ять про мертвих. На жаль, часто при цьому культі ми забуваємо про живих, про ту реальність, яка є навколо. Тому я, насамперед, кажу: концентруйтесь на реальних, живих героях, які щодня оточують нас. Вони однозначно можуть жити у вашому під’їзді, вони можуть ходити вашою вулицею, вчитися з вами в університеті. Або зрештою ви самі можете стати цим героєм, як я вже сказав, реалізувавши свій проект, або спробувавши інакше подивитися на світ. Це часом досить складно. Відповіді як такої немає, бо це розвиток людини, як особистості. Вона має читати книжки, дивитися якийсь корисний фільм, відвідувати музей, виставки, спілкуватися з однодумцями, формувати ці спільноти активних молодих людей, які готові змінювати себе, готові змінювати Україну. І цьому русі вони очевидно знайдуть позитив. Але ви знаєте, як фотограф я вам можу порадити певні нюанси. Це шукати. Бігати, шукати, думати. Адже у фотографа є фактично  три важливі складові, які допомагають йому досягти успіху. Це його розум, його руки вправні, які швидко відкриють кришку об’єктива і зроблять цінний кадр. Тобто разом і реакція, і ноги, які бігають, вони, як і вовка, так і фотографа, й журналіста годують. Треба бігати, шукати, видивлятись. Тут може бути ситуація, що ви десь просто гуляєте і у вас є фотоапарат з собою завжди або смартфон, адже наш конкурс дозволяє використовувати смартфони і планшети та іншу техніку сучасну. Тобто якість відходить трошки на другий план. Але дуже цікаві ваші бачення й ідеї. Наприклад, ви йдете, гуляєте в парку, раптом бачите щось незвичайне – соціального чи мистецького характеру, чи просто щось унікальне й цікаве – ви берете і знімаєте той унікальний кадр, ось він у вас, його не треба десь довго ходити й вишукувати. Але разом з тим унікальні кадри треба часто й самим планувати та створювати. Тому можна побажати успіхів у цьому пошуку.

• Чи плануються в майбутньому подібні конкурси?
• Так, звісно. Ми постійно мотивуємо студентів творити в рамках наших навчальних дисциплін в університеті Грінченка, і в рамках різних міжспільнотних взаємодій, які в нас є з  освітнім середовищем, громадськими організаціями, з певними культурними установами, з медіа зрештою сучасними.  Ми будемо намагатись розвивати подібні проекти  і в майбутньому. Вони будуть в іншому форматі чи якомусь новому – це вже покаже час, але загалом наш конкурс став уже Всеукраїнським національним проектом. Він цікавий медіа, він цікавий широкому загалу, певним спонсорам зрештою, певним ідейним людям, які безкорисливо навіть, без всякої реклами готові інвестувати в молодь, в Україну, яка б розвивалася. Тому ми намагаємося цих людей об’єднати. І сьогодні по суті  тільки від концентрації потенціалу цього ядра кількох людей (5 людей, які активно працюють над цим конкурсом) нам вдається досягнути певного результату. Будемо сподіватися, що наша команда буде посилюватися, буде зростати її потенціал. І ми будемо ділитися всім добрим, вічним і славним з навколишніми.
• 

• Щоб Ви порадили молоді, на чому їй варто зосереджуватись?
• Я думаю, сьогодні варто багато часу присвячувати самоосвіті. Те, чого, може, часом не дає університет, програми стереотипні, які десь там викладаються, нав’язуються зверху. В силу певних обставин, певні, зрештою, канони, які сьогодні нав’язуються й сучасними медіа, їх варто відсунути на другий план і, можливо, спробувати шукати себе.
• 
• Тут треба поєднувати сьогодні й модерне, яке постійно зростає, провокує, намагається намацати пульс соціальний, і, зрештою, класику, тому що ви знаєте, що все нове – це добре освоєне, перекручене та перероблене старе. Тому, поєднавши все це, працюючи над собою, це знову ж таки й освіта, й читання книжок, долучення до якихось культурних заходів, людина змінюється, зростає. І дуже важлива активна громадянська позиція людей. Де б вони її не проявляли, в якій би вони сфері не працювали, можеш ти бути двірником, а можеш ти бути президентом України –  ти маєш проявляти активну позицію. Від того будуть відбуватися позитивні зміни навколо тебе і, зрештою, ці зміни зможуть побачити інші та про них розказати.

• А як Ви вважаєте, Україна – країна змін?
• Так, я думаю, що Україна активно змінюється. Ці фото, які надсилають сьогодні люди, ці комунікації, які ми здійснюємо з молодими людьми – вони мене переконують щодня, що Україна справді рухається вперед, попри всі чутки, критику, яку ми чуємо навколо. Я і сам до них часто вдаюсь, схиляюсь –  це нормальний процес. Але ми повинні розуміти, що у нас генеральна ціль – зберегти Україну, її цілісність, максимально її розвинути. Щоб Україна стала потужною державою, можливо, європейського, можливо, світового навіть рівня. І для цього нам усім потрібно працювати. Тому кожен працює на своєму рівні, як може. Якщо це не робиться, наприклад, загалом, синхронно, на генеральному якомусь рівні. І потім ці маленькі, локальні ініціативи,  я вважаю, цей  позитивний, локальний досвід може об’єднатися, створити ту критичну масу, яка і дасть поштовх швидких і рішучих змін для України.

Інтерв’ю брала Марія Журенко,

студентка Інституту філології Університету Грінченка

РЕЗУЛЬТАТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВНІ КВОТИ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ НА ПРИКЛАДІ ОДНОГО ДНЯ

Студентка Інституту журналістики Університету Грінченка Аліна Гарагуля досліджувала на прикладі одного дня результати впровадження Закону про мовні квоти на телебаченні, який набув чинності рік тому.

Яке відомо, він зобов’язує загальнонаціональні канали не менш як 2/3 ефіру   мовлення вести українською мовою. Згідно з положеннями ,шоу, фільми й новини, виконані українською мовою, мають становити не менше ніж 75% загальної тривалості передач і фільмів у кожному з проміжків часу між 7:00 і 18:00, а також між 18:00 і 22:00 годинами.

Ілюстрацію того,  як змінилися мовна ситуація за рік та які мови (або мовні форми ) використовують канали в прайм-тайм, можна побачити в цій інфографіці.

Дані були зібрані 23-го жовтня з 18.00 до 19.00, під час ефірного часу проміжки використання тієї чи іншої мови додавалися й були переведені у відсотки (100%- година ефірного часу). Для обчислення було взято 9 популярних українських каналів, в ефірі яких були такі телепрограми:

• “Україна”: телесеріал “Лікар Ковальчук 2″ та новини”Сьогодні”
• “ICTV”: серіал “Марк та Наталка” та “Факти. Вечір”
• “Інтер”: ток-шоу”Стосується кожного”
• “К1”: серіал “Дорогий лікар”,”Орел і Решка”
• “ТЕТ”: “Чотири весілля”
• “СТБ”: “Один за всіх”
• “Новий канал”: “Хто проти блондинок”
• “1+1”: “Величне століття.Нова володарка”
• “ЮА Перший”: “Інформаційна година”

Дані підтверджують очевидні позитивні результати від запровадження квот. Однак поряд із цим окреслюється проблема суржику, що ставить перед українськими медіа нове завдання: оперування грамотною українською мовою.

Аліна Гарагуля,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка

У СВІТІ КРЕАТИВНОГО КРЕАТИВУ

У рамках Виставки та семінарської програми UKRAINIAN CREATIVE WEEK 2018, зокрема з 23 по 26 жовтня, кияни мали можливість безкоштовно черпати натхнення на території ВДНГ від експозиції робіт найкращих дизайнерів реклами та медіапростору, послухати лекції представників провідних креативних компаній України, наприклад, Максима Ширка (куратор курсу “Веб-дизайн” в Projector, керуючий і арт-директор The23.design), Артема Куликова (співзасновник і креативний директор Reynolds and Reyner) тощо. Є прекрасна можливість стати  свідком нагородження переможців одразу трьох конкурсів  Ukrainian Design: The Very Best Of 2018, Kakadu Awards 2018 та ADC * UA Awards 2018. Фіналом заходу стане відома багатьом “Ніч рекламожерів”.  Також у цьогорічній програмі заявлені дуже незвичні розваги –  під час перерв глядачам через призму кіно “Воно” продемонструють суперництво двох відомих фаст-фудів: “МакДональдс” та “Бургер Кінг” . Одними з найвідоміших партнерів  та безпосередніх учасників  стали група компаній “Art Nation” (просуває проект  “Гуся в метро” та бренд “Гапчинська” ) та веб-школа “Projektor”.

Нам вдалося потрапити на відкриття виставки,  креативність якої зашкалювала.  Вільні місця стали  екранами, на яких усі бажаючі  могли спробувати себе у ролі веб-дизайнерів,  відчути себе креативними  творцями. ” Гарно зроблений сайт або реклама змушує людей відчувати себе більш творчими та креативними , до цього ми й прагнемо “, – за словами Максима Ширка.

Інші лектори  висвітлювали психологічні механізми та  хитрощі людської уяви, завдяки знанням про які  фахівець може стати  більш ефективним. Доповідачі наголошували про  важливість не лише самої  ідеї,  а й уміння це вигідно продати  спершу компанії-замовнику, а потім – широкому споживачу . Як спостерігач, я виявила, що актуальними напрямками в оформленні, брендуванні  вже котрий рік залишається  світлий та максимально спрощенний дизайн,  фольклорна тематика: мотиви вишивки, зокрема, мінімалістичні, що підтверджується   оформленням сайту  Creative Week.

З турботою про учасників та відвідувачів, організатори надають безкоштовні гарячі напої  – чай та каву. Атмосфера  тепла та успішності висить у повітрі та надихає на створення нового та прекрасного.

Аліна Гарагуля,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка

ЗУПИНИМО ТУБЕРКУЛЬОЗ РАЗОМ

У  Києві  25 жовтня відбувся семінар для журналістів «Роль та значення журналістики у забезпеченні ефективної відповіді на виклики епідемії туберкульозу в Україні». Доповідачами на заході виступили: Віталій Руденко – керівник проекту, голова правління БО «Українці проти туберкульозу»; Оксана Савенко – представник ЦГС МОЗ України; Віктор Пилипенко – голова правління Всеукраїнської асоціації людей, які перехворіли на туберкульоз «Сильніші за ТБ»; Наталія Кожан – кандидат медичних наук, заслужений лікар України; Лілія Масюк – представник Альянсу громадського здоров’я, лікар-фтизіатр; Сергій Борткевич – національний експерт із АКСМ, співголова коаліції «Зупинимо туберкульоз разом».

Було проведене анкетування учасників щодо їх знань та ставлення до боротьби з туберкульозом в Україні. Наталія Кожан висвітлила ситуацію в світі та Україні зокрема, підходи до лікування. Лілія Масюк акцентувала увагу присутніх на характеристиці захворювання та просвітницькій функції медіа. Віталій Руденко та Сергій Борткевич пояснили присутнім специфіку ефективної протидії туберкульозу.

Про що стало відомо від експертів:

-це нагальна проблема українських реалій, поняття про яку в населення викривлене. На туберкульоз може захворіти будь-хто, туберкульоз стосується всіх;

-туберкульоз – не вірус, а бактерія, що піддається лікуванню антибіотиками;

-мультирезистентність – форма хвороби, при якій організм стійкий до препаратів лікування, її складно виявити і, відповідно, складніше лікувати.

– туберкульоз – соціально-економічна проблема, що залежить від декількох факторів:  імунітету на 50 % , екології на 20 %; генетики на 20 %; медицини на 10 %.

Страхи та перешкоди у хворих на туберкульоз:

-хвороба в простій формі лікується від 24 – 36 місяців, і пацієнт має приходити за препаратами щоденно протягом 6 місяців, що не дуже  зручно роботодавцям;

-фінансові труднощі;

-порушення приватності;

-хворим невідомі схеми соціального захисту, які забезпечують підтримку;

-відсутня психологічна підтримка хворого.

Отже, деякі пацієнти не витримують та переривають лікування, чим наражають на небезпеку не лише себе, а й близьких, що призводить до летальних випадків та збільшення кількості хворих на туберкульоз.

Державна політика має бути спрямованою на профілактику  з проведенням комплексних заходів щодо  захисту населення України від хвороби. Інформаційно-комунікативна підтримка медіафахівців допоможе підвищити свідомість суспільства, забезпечить ефективне протистояння туберкульозу.

Я і мої студенти безмежно вдячні організаторам та доповідачам семінару за просвітницьку діяльність та турботу про здоров’я нації.

@Каринна Сардарян Karinna Sardaryan

УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ: ЖУРНАЛІСТИКА ПІД ЗАГРОЗОЮ?

Які результати стійкості вітчизняних медіа у 2018 році? Про це дискутували в Американському домі 23 жовтня 2018 року. Йшлося про такі важливі теми:  стійкість медіа до динамічної інформації; результати індексу стійкості медіа (MSI); партнерство Агентства США з глобальних медіа (USAGM) з українськими ЗМІ;  ризики та здобутки розслідувальної журналістики в Україні сьогодні.

Індекс медіастійкості (MSI) в країні, аналіз факторів впливу на ЗМІ щорічно визначає Американська Рада міжнародних наукових досліджень, яка працює у понад 80-ти країнах світу. Експерти назвали параметри оцінювання:

– свобода слова,

– професійність журналістики,

– різноманіття новинних джерел,

– медіа-бізнес,

– плюралізм джерел,

– діяльність допоміжних установ.

– плюралізм джерел,

– діяльність допоміжних установ.

Кожен із зазначених параметрів оцінюється за шкалою від 0 до 4 балів. За словами Катерини Лаби, проектного менеджера Інституту висвітлення питань війни та миру: «Україна має двієчку».

Називались такі актуальні загрози для української журналістики: кількість нападів та тиску на медійних фахівців, відсутність належних розслідувань та покарань винних, незастосування існуючих юридичних механізмів, проблеми з цифровим телебаченням та прогалини в діяльності ради з питань телебачення.

Одним із найбільш критичних питань є надто вільний вхід до професії та безвідмовне надання посвідчень та прав журналістам.

Злободенною проблемою є невисокий рівень оплати праці.  Це призводить до зниження мотивації та якості матеріалів, а  кваліфіковані фахівці залишають сегмент. Вітчизняна економіка диктує умови, тому редакціям  зручніше  та рентабельніше утримувати універсального журналіста, незважаючи на те, що  велика кількість обов’язків знижує якість роботи.

Шляхи фінансування медіасфери – непрозорі, власники ЗМІ ховаються в офшорах. Це дозволяє робити висновки щодо  об’єктивності новин.

Не лише традиційні українські ЗМІ втрачають джерела доходів, бо інфраструктура не сприяє їхньому розвиткові, а й помирають друковані ЗМІ. На сьогодні існує нагальна потреба у фахівцях медіабізнесу.

Низький бал має журналістська освіта, оскільки теорія відірвана від практики,  випускники мало затребувані галуззю.

Проте складається краща ситуація з інституціями, які підтримують та  допомагають ліквідувати недоліки. «Радіо Свобода» для розвитку суспільного мовлення запрошує фахівців із Америки, які допомагають налаштувати зв’язок обміну контентом, проводять тренінги, висвітлюють події в період інформаційної війни. «Голос Америки» запрошує стажерів для навчання у професійному викладенні новини та створення телерепортажів.

Михайло Ткач, журналіст «Схеми: корупція в деталях –RFERL», зазначив, що розслідувальна журналістика має бути успішною. Глядачам презентовано ролики, в яких засвідчено перешкоджання законній професійній діяльності знімальної групи (Медведчук – перельоти, Генеральний прокурор – весілля сина).  Тож сьогодні гострим залишається питання захисту своїх прав у випадку бездіяльності державних органів.

Маємо надію, що програма партнерства в галузі мас-медіа сприятиме розвитку вітчизняного медіа сектору, допоможе подолати розрив між теоретичним наповненням курсів у вишах  та реаліями професії, а українські журналісти зможуть вільно ділитися з американськими колегами досвідом протидії інформаційній війні.

@Karinna Sardaryan

УКРАЇНСЬКЕ КІНО: ОСІННІ ПРЕМ’ЄРИ

Український фільм «Донбас» режисера Сергія Лозниці

Трагікомедія “Донбас” заснована на документальних матеріалах та реальних історіях, які сталися на Сході України на непідконтрольних територіях.  В основу лягла низка подій, які плавно перетікають з епізоду в епізод, і були взяті  режисером з  аматорських відео у YоuTube. Це історії людей, вимушених пристосовуватися до умов влади незаконних формувань. Руйнуються сімейні і дружні стосунки, розриваються професійні зв’язки, зберегти гідність і здоровий глузд у цій ситуації стає непросто. Фільм став одним із переможців Восьмого конкурсного відбору Державного агентства України з питань кіно. У листопаді 2017 року Держкіно уклало договір про надання частки державного фінансування для зйомок художнього фільму. У грудні 2017 року проект фінансово підтримав фонд Eurimages.

Зйомки епізодів цієї стрічки розпочалися на околицях Кривого Рогу (Дніпропетровська область) у лютому 2018 року. Фільм «Донбас» створювався у співпраці Німеччини, України, Нідерландів, Франції та Румунії. Українська прем’єра стрічки відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі, а світова – у рамках програми «Особливий погляд» Каннського міжнародного кінофестивалю, де Сергій Лозниця отримав нагороду за найкращу режисуру. У широкий прокат в Україні «Донбас» вийшов 18 жовтня.

У ролях: Тамара Яценко, Людмила Смородіна, Олеся Жураковська, Борис Каморзін, Торстен Мертен, СергійРуськін, Петро Панчук, Ірина Плесняєва, Жанна Лубгане, Вадим Добувський, Олександр Замураєв, Георгій Делієв, Валеріу Андрюце, Костянтин Ітунін, Валерій Антонюк, Ніна Антонова, Наталя Бузко, Сергій Колесов, Світлана Колесова, Сергій Сміян.

Воєнний детектив «Позивний “Бандерас”» режисера Зази Буадзе

Сценарій стрічки, написаний Сергієм Дзюбою та Артемієм Кірсановим, має в основі щоденники нацгвардійця Сергія Башкова з позивним «Індіанець» та розповіді воїнів АТО. Восени 2014 року  група розвідників на чолі з досвідченим капітаном Антоном Саєнком (позивний «Бандерас») намагається запобігти диверсії та знешкодити  російського підривника Ходока. Завдання ускладнюється тим, що події відбуваються біля рідного села Бандераса. У квітні 2017-го акторський склад фільму на одному з полігонів неподалік Кропивницького пройшов інтенсивну підготовку під керівництвом досвідчених військових інструкторів. Знімальний період фільму розпочався всередині травня 2017 року та проходив на Херсонщині та Одещині, де, окрім іншого, була задіяна справжня військова техніка, яку надало Міністерство оборони України. Фільм став одним із переможців Дев’ятого конкурсного відбору Державного агентства України з питань кіно13 грудня 2016 Держкіно уклало з компанією «Три-я-да Продакшн» контракт про надання кінопроекту «Позивний Бандерас» державної фінансової підтримки розміром 19,6 млн грн. Загальна вартість виробництва фільму становить 39,3 млн.грн. Прем’єра воєнного детективу «Позивний “Бандерас”» відбулася в кінотеатрі CinemaCiti у Києві 8 жовтня

Стрічка вийшла в широкий український прокат 11 жовтня 2018 року.

У ролях: Олег Шульга Сергій Лефор Микола Змєєвський Володимир Романко Олег Онещак Олег Волощенко Олег Власов Юлія Чепурко Михайло Озеров Марта Папич.

Комедія «Скажене Весілля» режисера Влада Дикого

Створена за підтримки Держкіно, зіркова комедія «Скажене Весілля» з 4-го жовтня вийшла у широкий прокат. З нагоди прем’єри фільму в столичному кінотеатрі «Київська Русь» відбувся спеціальний показ стрічки за участі акторів та зірок, команди фільму та понад тисячі гостей.

Головні ролі у фільмі виконали: Назар Задніпровський, французький актор ДжимміВоха-Воха, Поліна Василина, Леся Самаєва, Олександр Кобзар, Віра Кобзар, Інна Приходько,  Арам Арзуманян та інші.

Також до професійних акторів приєдналися зірки шоу-бізнесу: Потап та MONATIK, продюсер Юрій Горбунов,  Олег Винник, для якого зйомки в стрічці стали дебютом в українському кіно, зірка українського YouTube актор Олексій Супрун та зірки “Ліги Сміху” – учасниця комедійного “Тріо Різні” Анастасія Оруджова і дует «Загорецька Людмила Степанівна» —  Віктор Розовий та Святослав Антипов.

Марина Мартиненко, студентка Інституту журналістики Університету Грінченка

Юлія Мельник

Що святкуємо на Покрову

“Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем”, – так говорить старе українське прислів’я.

Свято Покрови – одне з великих свят в Україні. Що цікаво – шанується воно одночасно і християнами, й рідновірами України – от тільки зміст свята, навіть за однакової назви, зовсім різний.

Велике православне свято Покрова присвячене чудесному явлінню Богоматері віруючим в Константинополі в X столітті, коли столицю Візантії тримало в облозі вороже військо. Богородиця Діва Марія  пройшла в церкві по повітрю, ревно і довго молилася з віруючими, після чого простягла над ними свій покрив – хустку, якою покривала голову. Саме цей момент став основою сюжету для написання ікон Покров Пресвятої Богородиці, Іоанна Предтечи та Іонна Богослова.

Прихильники язичництва твердять, що корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані з космічним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.

Цікаво й те, що Покрова в Україні одночасно – це і свято козацтва, адже славні воїни нашої землі вважали, що покров Богородиці захищає їх від усяких бід і смертей та особливо шанували свою заступницю.

Традиції наших мужніх предків відроджуються і в наш час, тому й не дивно, що в цей день важливим є і третє свято – День захисника України. Вони зараз мужньо боронять рідну Україну від російських загарбників, ризикуючи найголовнішим – своїм життям.

Тож загалом цього дня святкують відразу три свята: День захисника України, свято Покрови Пресвятої Богородиці та День українського козацтва.

Зі святом, друзі!

Оксана Несененко