Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ЖУРНАЛІСТСЬКІ ЖАРГОНІЗМИ

Використання жаргонізмів часто критикують за те, що вони роблять мову двозначною та незрозумілою. Але чи справді це так?

Сьогодні жаргонізми є ознакою того, що люди пов’язані однією професією, соціальним становищем, або мають спільні інтереси. Тож жаргонізми спрощують мову, додають їй експресивності.

Свої «кодові» слова є у футболістів, рокерів, байкерів, кіноманів і навіть у журналістів. Давайте на прикладах розберемося, що ж таке журналістський сленг і з чим його їдять?

«Джинса». Перше, що може прийти на думку – колонка про моду. Зараз поговоримо, які джинси в тренді і чи модно ще носити джинси зі рваними колінами. Насправді, журналістська джинса дуже далека від популярного елементу одягу. Джинса – це замовний або проплачений матеріал, найчастіше використовується у політичних та економічних новинах.  Отже, у яких джинсах прийшов прем’єр-міністр на засідання, – обговорити не вдасться.

«Качка». Ну що, час до столу? Чи може до бабусі у село? І знову все не так очевидно, як здавалося б на перший погляд. Журналістська «качка» – це опублікована псевдоінформація, фальшива сенсація. Насправді, тут є своя логіка, адже російською «утка» дуже римується зі словом «шутка». Ось вам і журналістські жарти.

«Цегла». Як ви вже зрозуміли, у журналістському сленгу керуватися просто логікою не вийде, тому ідею про статтю з будівництва можете відкинути одразу. У журналістиці «цеглина» – це всього-навсього стандартний сюжет новин.

«Жуйка». А ось цей термін доволі наближений до простого людського розуміння. Журналісти трактують «жуйку» як пережовування у матеріалі фактів, прізвищ, цифр тощо.

«Мило». Андрій, а ти мив руки перед написанням статті? Звісно ж це жарт. Журналістське «мило» – це історії, що схожі на сюжети серіалів.

А наостанок поговоримо про всім відомі «консерви». І знову ж тут не все так просто, тому не очікуйте на статтю «Що зібрати з собою у похід». Для журналіста «консерви» – це не килька в томаті, це – тексти, що не втрачають своєї актуальності та зберігаються на випадок нестачі матеріалів.

Якщо ви дочитали цю статтю до кінця, то у компанії журналістів ви вже не подумаєте, що бідолахи запрацювалися та з’їхали з глузду. Навпаки, ви зможете навіть підтримати розмову з ними на їхній професійній мові!

Марія Пісоцька, студентка Інституту журналістики

Університету Грінченка