ЖІНКА-МАТІР У ПОЕМІ «МАРІЯ» ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Без Матері, і ми б не знали

І досі правди на землі…

11 листопада 1859 року у світ вийшла поема  класика української літератури Тараса Шевченка «Марія» – відома соціально-філософська поема з елементами біблеїзму. Перші згадки про намір Шевченка написати твір про матір Ісуса Христа є в його листах з Оренбурга до В. М. Рєпніної. У листі від 1 січня 1850 р. Шевченко писав: «Раніше колись я думав я аналізувати серце матері Христової, але тепер і це мені буде в злочин».

Марія в наймичках росла.

Рідня була. Отож небога

Уже чимала піднялась,

Росла собі та виростала

І на порі Марія стала…

Рожевим квітом розцвіла

Розповідь про народження Ісуса і страждання, яких зазнала Марія зі своїм сином. Ідея поеми – засудження тоталітарного режиму, який нівечив і гнобив людей. Поема «Марія» продовжує собою ряд творів з наскрізною темою жінки-матері. За словами Івана Франка: «— то ідеал жінки, який полишив нам у спадщину Шевченко.»

Отож і спить собі дитина,

Мов янгеляточко в Раю.

І на єдиную свою

Та Мати дивиться і плаче

Тихенько-тихо; ангел спить,

То щоб його-то не збудить.

Поема розповідає нам про вагітність Марії, її вінчання з Йосипом, народження сина (Ісуса). Розіп’яття  сина та смерть матері від голоду.

Сумуючи, у бур’яні

Умерла з голоду. Амінь.

Минуло багато років, а поема Тараса Шевченка й досі постійно викликає дискусії і згадується, як одна з найкращих у світовій поезії. Адже геніальний Шевченко з неймовірною любов‘ю зміг передати образ матері! Маємо пишатись нашим українським скарбом.

Підготувала Катерина Лузан,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка