Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ЗГАДАЛА БАБА, ЯК ДІВКОЮ БУЛА

Світова тенденція: тривалість людського життя збільшується, і люди мають змогу жити довше, ніж, наприклад, 100 – 200 і так далі років тому.

Якщо раніше в 50 років люди вже почувалися дуже старими, то зараз дехто лише розпочинає своє життя, яке прекрасне тим, що в такому віці додає свободи. Є можливість пошукати себе в інших сферах, відкрити нові грані, зрештою, відкрити світ, подорожуючи.

Ці тенденції не оминули й Україну. Тривалість життя зросла, але все ще залишається найнижчою в Європі, за даними Інституту соціології НАНУ. Крім того, у нас – найбільша різниця в тривалості життя чоловіків та жінок: жінки тепер живуть в середньому 77 років, чоловіки – 67.

Попри те, як свідчить народна мудрість, українці споконвіків були готові до такого повороту подій. Тобто до пошуку в старості якщо й не молодості, то нових ресурсів та інтересів.  От, наприклад, прислів’я: «Згадала баба, як дівкою була». Про що воно? Про те, що люди не зациклюються на тому, що вони старіють, а роблять усе, аби продовжувати жити цікаво.  Або «Старий кінь борозни не псує»; «Старий, старий, але ярий», «Старий кіт, а масло любить»; «Сивина в голову – біс у ребро».

Повага до життєвого досвіду – ще одне надбання наших предків. «Ліпше старого рада, як молодого робота», – каже українське народне прислів’я.

А ось ще: «Слухай старих людей, то й чужого розуму наберешся, й свого не загубиш»; «Старий ворон пусто не кряче»; «Шукай правди у старих, а сили – в молодих»; «Як голова сивіє, то чоловік мудріє».

Народна мудрість не закриває очі й на очевидне. Старість не можна замінити на молодість, як батарейку у пристрої. «Був кінь та з’їздився», – констатує вона очевидне. І ніби попереджає: «Не лай старого – сам старий будеш».

Шана та повага до людей похилого віку – ознака цивілізованих суспільств.

Тетяна Пивовар