Вміла добре готувати, та не вміла подавати
Це народне прислів’я – “гімн” українського піарника.
Саме ці слова завчено виголошують вони, уважно свердлячи клієнта поглядом, коли наштовхують його на слизький та затратний шлях піару. Мовляв, все що ви робите й чого не робите і навіть не думаєте робити, додасть вам і до карми, і до іміджу, і до кар’єри, якщо все правильно подати, лишень платіть.
Тож звідки ноги ростуть у прислів’я? А було все так…
Українська глиняна оселя, верба, вишня, літають хрущі. Маруся крутиться біля печі, Василь, її чоловік, чекає їсти. Так само чекають на їжу двоє синів,тінейджерів, як зараз сказали б, час від часу стукаючи дерев’яними ложками по глиняному полумиску. «Тихіше, лобуряки!», – нервується Василь, стомлений сінокосом на світанку.
Маруся продовжує готувати.
Сини далі чекають їсти і тепер уже лупцюють один одного дерев’яними ложками.
Маруся продовжує готувати.
Василь не витримує і виганяє шибеників з-за столу.
Маруся продовжує готувати.
Василь вже не має сил далі чекати, хилить обличчя в полумисок і відразу засинає.
Маруся продовжує готувати.
Зрештою, не минуло й кількох годин, і Маруся процес завершує. Але, не знайшовши полумисок, у якому хропе Василь, вона ставить січеники на стіл у пательні.
Кіт Мурчик, не витримавши духм’яних запахів, усе, муркочучи, радісно та задоволено з’їдає.
За всім цим, давно притулившись до одвірка, пильно спостерігає свекруха, і, скрутно зітхнувши, підсумовує: «Вміла добре готувати, та не вміла подавати». Фраза, щойно вилетівши з її вуст, відразу ж стає крилатою.
І вже сучасні піарники радісно розбирають її на кейси.
Кейс перший. Не проведено підготовчу роботу з цільовою аудиторією – Василем та синами.
Кейс другий. Кампанію з приготування детально та поетапно не опрацьовано і пущено на самоплив.
Кейс третій. Не нейтралізовано потенційну загрозу – кота Мурчика.
Кейс четвертий. Не пропрацьовано експертну думку, яка у цій ситуації стала домінантною.
Тамара Куцай
