Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

ВІДОМИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ХУДОЖНИК-МОДЕРНІСТ ФЕДІР КРИЧЕВСЬКИЙ

Федір Григорович Кричевський (1879-1947) – відомий портретист, майстер історичної та тематичної картини, а також педагог. У різні роки своєї кар’єри він керував Київським художнім училищем, викладав у художніх інститутах Києва та Харкова, був одним із організаторів та ініціатором відкриття в Україні Академії мистецтва. Федора Кричевського також вважають основоположником сучасного українського мистецтва.

Його творчість у 20-х роках минулого століття набуває нового розмаху й наповнюється новими смислами. Роботи Кричевського експонуються в Європі. На Венеціанській бієнале в 1928 році триптих «Життя» Кричевського стає фаворитом. В експозиції представлені ескізи з приватного зібрання до знаменитого шедевру.

Монументальний триптих «Життя» (1925-1927), розміщений в постійній експозиції музею, – це, напевно, найвідоміша робота Федора Кричевського, в якій стилістика українського іконопису поєднується з елементами ар-нуво. Існує легенда, згідно з якою Кричевський під час своєї закордонної подорожі навчався у Густава Клімта – зірки віденської сецесії. Ніяких документальних підтверджень цьому немає, проте в роботах Кричевського – зокрема, в триптиху «Життя» – чітко простежується вплив художників європейського модерну: Клімта, Мозера, Ходлера. Порожній фон, локальні фарби, площинність, властиві іконографії, збагачені в триптиху витонченою ритмікою і гнучкими лініями, характерними для модерну.

Ця робота зображує українську повсякденність того часу, але через традиційні образи говорить про глобальні загальнолюдські теми: радість мирного життя і про трагедію війни. Ліва частина триптиха називається «Любов» – це щасливе існування, початок нового життя; центральна частина «Сім’я» – основа композиції і головна цінність життя; права частина «Повернення» – показує драму життя: батьків, які зустрічають сина з фронту.

Ще одна з популярних робіт – картина «Три віки», в якій художник передав плин часу, умовно зображуючи зміну пір року. На картині зображені жіночі голови: в центрі – Лідія Яківна Старицька, уособлення жіночності й краси. І її юна донька Галя, яка тільки починає доросле життя і схожа на першу весняну квітку. І няня на тлі золотого осіннього листя – символ мудрості й життєвого досвіду. Профільні зображення жіночих голівок по композиції нагадують античні геми.

Федір Кричевський завжди залишався вірним реалістичному стилю, вважаючи, що головне завдання художника – постійно вдосконалювати свою майстерність. Він не підтримував часту зміну художніх орієнтирів, проте був відкритий до новаторських пошуків. У його роботах різних періодів помітне захоплення модерном, символізмом, авангардом та імпресіонізмом.

Марина Новохацька,

студентка Інституту журналістики Університету Грінченка