УКРАЇНСЬКА ЯК ІНОЗЕМНА. НЕОБХІДНІСТЬ ЧИ ЗАБАГАНКА?

Не так давно знайти іноземців, які володіють українською було досить непросто. Якщо іноземний громадянин вивчав українську мову, можна було припустити, що це – етнічний  українець, який вивчає її як рідну мову чи мову національної меншини. Зараз цим вже нікого не здивуєш. Наразі наша мова найбільш затребувана у трьох галузях – освіті (студенти-іноземці), бізнесі та медіа. Українська цікавить іноземців ще і тому, що вони отримують можливість доторкнутися до широкого культурного пласту нашої країни, багато хто вивчає мову у туристичних цілях. Разом з тим, велика кількість тих, хто досі вважає, що вивчати російську перспективніше, бо з її допомогою можна порозумітися і в Україні, і в інших країнах. Насамперед, це уявлення формується тому, що ми, українці, ще самі знаходимося на шляху до усвідомлення важливості власної мови. Показовим тут є те, що підтримувати власну мову законодавчо ми фактично почали тільки у 2017 році, коли Рада остаточно схвалила україномовні квоти на телебаченні та радіо. А ухвалити Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» 25 квітня 2019 року депутатам під стінами Верховної Ради допомагали учасники громадянської акції «Ми за українську мову». Тим часом іноземці, які приїздять в Україну мають адаптовуватися до реалій, бо декому з нас чомусь досі дуже складно повірити в те, що люди, які вивчають українську можуть не розуміти російської.

Важливий крок на шляху до організації системного вивчення української як іноземної було зроблено у 2018 році. Україна затвердила Державний стандарт «Українська мова як іноземна: Рівні загального володіння та діагностика», у якому прописано єдині вимоги до рівнів володіння українською мовою як іноземною і саме на його основі мають бути складені тести на їх визначення. Завдяки цьому іноземні громадяни, незалежно від того, де вони вивчали українську мову, за якими програмами і планами, зможуть засвідчити свій рівень володіння українською як іноземною під час сертифікаційного іспиту в Україні чи в українських інституціях за кордоном й отримати сертифікат відповідного рівня.

Про особливості цього документу ми запитали у Олени Синчак, доцентки кафедри філології, викладачки української мови як іноземної в Школі української мови та культури УКУ, яка долучилася до його розроблення: «Формуючи опис певного виду мовленнєвої діяльності, ми опрацьовували Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти та стандарти інших європейських мов, доступними нам мовами. Отримані з цих джерел дані ми зіставляли зі своєю викладацькою практикою, а також із власним досвідом вивчення іноземних мов. Водночас опис кожного рівня доповнювали переліком комунікативних намірів; тематичним каталогом та змістом мовної компетенції». Наразі важливим етапом має стати розробка самого сертифікаційного іспиту, який Міністерство освіти і науки України доручило Центру оцінювання якості освіти (оскільки там розробляють ЗНО). «Ми (розробники – прим. ред.) поки що скептично ставимося до цієї задумки: бо люди там мають досвід лише складати тести, але не мають жодного уявлення, як навчати української іноземних студентів. Тому побачимо, що з цього вийде. Поки ж готуємо власні тести» – підкреслює пані Олена.

Загалом затвердження Державного стандарту з української мови як іноземної, а з ним запровадження сертифікаційного іспиту на визначення рівня володіння українською мовою як іноземною уможливить вступ України в Асоціацію укладачів мовних тестів (ALTE) та співпрацю з Європейським центром сучасних мов при Раді Європи. Ці важливі міжнародні організації стежать за однаковими стандартами викладання і тестування мов як іноземних у різних країнах світу. Приєднання України до цих організацій не тільки засвідчить проєвропейський напрям нашої освітньої політики, а й уможливить визнання українських мовних сертифікатів у ЄС та у всьому світі.

Всі ці заходи з розвитку української як іноземної важливі ще й тому, що це хороший шанс посилити престиж України у світі. «Українська мова має бути інструментом культурної ідентифікації України та української нації. Наша країна має пропагувати українську мову за кордоном. Варто відкривати курси української мови про посольствах та консульствах, заохочувати іноземців вивчати українську мову, працювати над розвитком кафедр україністики у закордонних навчальних закладах. Тобто, держава має сприяти поширенню знань про українську мову. Подивіться як це роблять Велика Британія, Франція, Німеччина та навіть Швеція чи Туреччина. Для них культурна експансія (у позитивному значенні цього слова) – один із ключових елементів дипломатії. Тож Україна має іти тим самим шляхом» – коментує журналіст, аналітик, засновник медіа-проекту «Еко. Експедиція» Олександр Ярощук.

Про перспективність напрямку «українська мова як іноземна» свідчить і те, що в українських вишах відкривають Центри підготовки іноземних студентів. З цього приводу Тетяна Горохова, старша викладачка кафедри української мови Київського університету імені Бориса Грінченка говорить: «Попит на вивчення української як іноземної почав зростати. Усе більше іноземних студентів бажають опанувати українську, яка буде необхідною для їхнього подальшого навчання. Нині є й достатня кількість навчально-методичної літератури для вивчення української іноземцями, що полегшує роботу викладачів і студентів. Звичайно, у студентів можуть бути певні труднощі в оволодінні фонетичною системою, граматичними особливостями, але вивчення іноземних мов – це завжди не просто, але можливо, якщо мати бажання і докладати зусиль».

Важливим питанням також є рівень фаховості кадрів. Зараз підготовку викладачів української мови як іноземної забезпечують за рахунок однойменної спеціалізації в філологів-україністів, але цього недостатньо. Необхідним є відкриття окремої спеціальності «Українська мова як іноземна». Адже, кожен іноземець має не просто отримати необхідний рівень знань для забезпечення своїх потреб, він має поїхати додому і там розповісти, що є чудова країна – Україна і що в ній говорять красивою мовою – українською.

Анна Москальчук