Українська - сучасно і своєчасно! Проект Університету Грінченка

Ти небезпечний, коли інший

Утопія та антиутопія… Актуальність цих слів набирає неймовірних обертів саме у підлітковій літературі. Романи такого жанру зазвичай пишуть з метою показати хибність суспільства, аби в майбутньому юне покоління змогло його змінити на краще. З плином часу кожне нове “деформоване” суспільство в книгах доповнюється ще більш закрученою історією, цікавими деталями та несподіваною розв’язкою. Трилогія Вероніки Рот “Дивергент”, “Інсургент” та “Елігент”, а також приквел [твір, що використовує ідеї попередньо створених творів, проте не пов’язаний з їхнім основним сюжетом – прим.] до серії “Чотири. Історія Дивергента” перевершили усі можливі уявлення.

Що ж таке “утопія” та “антиутопія”? Утопічні твори висвітлюють ідеальний соціум без жодних недоліків, де кожна людина щаслива і не прагне до будь-яких змін. Романи-антиутопії, навпаки ж, зображують увесь негатив чинної системи в державі, який населення не помічає та не має, власне, потреби помічати. Але тільки не головні герої, які постають проти світового обману і прагнуть встановити справедливість на боці людства.

Отже, у франшизі [серія фільмів, книг, відеоігор тощо – прим.] “Дивергент” населення розподілене на 5 фракцій або ж прошарків суспільства: Правдолюбство, Альтруїзм, Ерудиція, Товариство та Безстрашшя. Вони визначають індивідуальні якості кожної людини, тому кожен підліток, який досяг 16 років, мусить сам вирішити, яку фракцію обрати, і мати уяву, яким чином вона вплине на його долю. Однак є ще найнебезпечніша ланка суспільства, про яку замовчують, – це дивергенти, люди з надможливостями, які “поєднують” в собі характеристики декількох фракцій. Визначити це може тест на схильність до певної фракції, що проводять за день до Церемонії вибору фракцій. Одного дня тест підтверджує “дивергентність” Тріс Прайор, головної героїні та звичайної дівчини-підлітка з фракції Альтруїзму.

За таку неординарну схильність ніхто не покарає. Проте якщо про це дізнаються верхівки фракцій чи навіть пересічна людина, то громадськість неодмінно опиниться під загрозою, оскільки дивергенти міркують нестандартно та не піддаються контролю. Тому їм доводиться завжди переховуватись поміж фракцій… поки хтось із них не відважиться повстати проти системи…

Історія захоплює, змушує вірити в себе, у майбутнє, у кардинальні світові зміни. Але разом із тим самої наявності надії в думках не достатньо. Насправді важливо усвідомлювати усю користь своїх дій для світу, наскільки люди готові докорінно змінювати своє життя та що принесуть у майбутньому ці зміни – купу розчарувань чи все ж таки поштовх до наступного кроку. Наскільки твоя зона комфорту розширена та чи потрібні взагалі ці обмеження у вигляді розподілів населення. Адже влада і люди бояться не тільки дивергентів, а й життя поза огорожею довкола міста. Влада, що створила купу процедур для “створення” нових стереотипних членів фракцій. Люди, які звикли до встановленого устрою і  навіть гадки не мають про інші способи життя. А найновітніші технології штампування за зразками є, без сумнівів, та й ще будуть.

І насправді ж романи-антиутопії існують досить довгий час. Це і “О дивний новий світ” О. Хакслі, “1984” Дж. Оруела, “451 градус за Фаренгейтом” Р. Бредбері. Мотив один – виживання довкола ворожого світу, коли є лише один вибір: жити як усі чи ризикувати своїм життям заради великих змін. При цьому важливо розуміти, що твори такого жанру варто писати на основі реальних подій. Той же Оруел чи Бредбері бачили справжню картину і змогли у своїх романах передбачити наслідки тоталітарного режиму, а це як раз суспільно важливий факт для громадян. Наскільки зміниться світ у майбутньому та чи стане він подібним до того з франшизи “Дивергент”, буде зрозуміло лише з часом, коли людство остаточно використає усі можливі природні ресурси, розподілить між собою владу та звузить середовище існування до огородженої стіною маленької крапки.

Євгенія Савченко